Довідник кораблів (Royal Navy, 1914-1917)
Довідник кораблів
ROYAL NAVY
доби Великої війни
(1914-1917 рр.)
Лінкори:
«Дредноут»
(1906 р.)
Водотоннажність (норм.): 18.150 тонн, розміри: 160,5х24,9х9,48 метрів, двигуни (потужність): турбіни (23.100 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 6.600 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 279мм, кінцівки – 102мм, траверси – 203мм, барбети, башти – 279мм, рубка – 279мм, палуба – 102мм, озброєння: 5х2 – 305мм/L45 гармат, 27х1 – 76мм/L50 гармат, 5х1 – 456мм торпедних апаратів (початково)/5х2 – 305мм/L45 гармат, 12х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів (з 1915 р.), екіпаж: 780 чол.
Перший британський лінкор принципово нового типу, озброєний за принципом «all-big-gun» («тільки великі гармати») та оздоблений турбінами в якості головних двигунів. Став прототипом для всіх наступних лінкорів Королівського флоту та лінкорів нової генерації в інших морських державах.
Потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Беллерофон», «Темерер», «Сьюперб»
(1909 р.)
Водотоннажність (норм.): 18.780 тонн, розміри: 160,8х25,2х8,55 метрів, двигуни (потужність): турбіни (23.700 к.с.), швидкість: 20,5 вузлів, дальність ходу: 5.730 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 254мм, верхній пояс – 178мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 229мм, башти – 279мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 203мм, палуба – 76мм, озброєння: 5х2 – 305мм/L45 гармат, 16х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 738 чол.
Перші серійні лінкори-дредноути Королівського флоту. В цілому повторювали прототип, але в порівнянні з самим «Дредноутом» мали удосконалену систему бронювання (введено верхній броньовий пояс тощо) та покращене розташування постів управління. «Протимінні» 102-мм гармати були розташовані в легко броньованому казематі, а не на верхній палубі (як на «Дредноуті»).
«Беллерофон» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Темерер», «Сьюперб» – виведені з бойового складу флоту в 1920 р., здані на злам в 1923-1925 рр.
«Сент-Вінсент», «Коллінгвуд», «Венгард»
(1910 р.)
Водотоннажність (норм.): 19.560 тонн, розміри: 163,5х25,8х8,7 метрів, двигуни (потужність): турбіни (24.600 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 6.900 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 254мм, верхній пояс – 203мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 229мм, башти – 279мм, рубки: носова – 254мм, кормова – 203мм, палуба – 76мм, озброєння: 5х2 – 305мм/L50 гармат, 20х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 759 чол.
Варіант «Дредноута», озброєний 305-мм гарматами нової моделі та підвищеної могутності (довжина їх ствола становила 50 калібрів проти 45 калібрів на гарматі старого зразка).
«Венгард» – ушкоджений артвогнем німецьких лінкорів та потоплений торпедами німецької субмарини «U-24» під час Великої битви Північного моря 15 жовтня 1916 р.
«Сент-Вінсент», «Коллінгвуд» – виведені з бойового складу флоту в 1924 р., здані на злам в 1926-1927 рр.
«Непчьюн»
(1911 р.)
Водотоннажність (норм.): 19.890 тонн, розміри: 166,5х25,8х8,85 метрів, двигуни (потужність): турбіни (24.930 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 6.750 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 254мм, верхній пояс – 203мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 229мм, башти – 279мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 203мм, палуба – 76мм, озброєння: 5х2 – 305мм/L51 гармат, 16х1 – 102мм/L51 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 750 чол.
Перший британський дредноут, який був спроможний давати бортовий залп всіма 10 гарматами головного калібру. Щоправда, кут обстрілу центральних башт на протилежний борт не перевищував 600, а полум’я та гази від пострілів завдавали ушкоджень надбудовам та шлюпкам.
Ушкоджений артвогнем німецьких лінкорів та потоплений торпедами німецької субмарини «U-53» в завершальній фазі Великої битви Північного моря 15 жовтня 1916 р.
«Колоссес», «Херкьюлес»
(1911 р.)
Водотоннажність (норм.): 20.550 тонн, розміри: 166,5х26,1х8,94 метрів, двигуни (потужність): турбіни (25.350 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 4.050 миль (на 18 вузлах), бронювання: головний пояс – 279мм, верхній пояс – 229мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 229мм, барбети, башти – 279мм, рубка – 279мм, палуба – 76мм, озброєння: 5х2 – 305мм/L51 гармат, 16х1 – 102мм/L51 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 756 чол.
Останні британські лінкори з 305-мм гарматами головного калібру. Являли собою удосконалений варіант «Непчьюна» з підсиленим броньовим захистом. З метою економії ваги грот-щогла на цих кораблях не встановлювалася.
Обидва лінкори виведені з бойового складу флоту в 1926 р., здані на злам в 1928-1929 рр.
«Оріон», «Конкерор», «Монарх», «Тандерер»
(1912 р.)
Водотоннажність (норм.): 22.380 тонн, розміри: 177х27х8,7 метрів, двигуни (потужність): турбіни (27.450 к.с.), швидкість: 21,5 вузла, дальність ходу: 5.700 миль (на 12 вузлах), бронювання: головний пояс – 305мм, верхній пояс – 203мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 254мм, башти – 279мм, рубка – 279мм, палуба – 102мм, озброєння: 5х2 – 343мм/L45 гармат, 16х1 – 102мм/L51 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 762 чол.
Перші британські лінкори з 343-мм гарматами головного калібру, через що отримали назву «наддредноутів». Конструктивно їх проект було розроблено на основі лінкорів типу «Колоссес».
«Оріон», «Конкерор», «Монарх» – потоплені артвогнем німецьких лінкорів та торпедами німецьких міноносців під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р.
«Тандерер» – пошкоджений підривом на мінах та потоплений торпедами німецьких субмарин біля о. Гельголанд 11 серпня 1915 р.
«Кінг Джордж V», «Одейшес», «Ейджекс», «Сентьюріон»
(1913 р.)
Водотоннажність (норм.): 23.760 тонн, розміри: 182,4х27,3х8,76 метрів, двигуни (потужність): турбіни (28.230 к.с.), швидкість: 21,5 вузла, дальність ходу: 6.420 миль (на 12 вузлах), бронювання: головний пояс – 305мм, верхній пояс – 203мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 254мм, башти – 279мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 152мм, палуба – 76мм, озброєння: 5х2 – 343мм/L45 гармат, 16х1 – 102мм/L51 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 783 чол.
Варіант лінкорів типу «Оріон» з удосконаленим розташуванням носової надбудови, постів управління та командних містків (попереду передньої димової труби, що значно покращило оглядовість).
«Одейшес» – підірвався на німецьких мінах та затонув в Ірландському морі 27 жовтня 1914 р.
«Кінг Джордж V», «Ейджекс», «Сентьюріон» – потоплені артвогнем німецьких лінкорів та торпедами німецьких міноносців під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р.
«Айрон Дьюк», «Емперор оф Індіа», «Мальборо», «Бенбоу»
(1914 р.)
Водотоннажність (норм.): 25.560 тонн, розміри: 189,3х27,6х9 метрів, двигуни (потужність): турбіни (31.800 к.с.), швидкість: 21,5 вузла, дальність ходу: 7.800 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 305мм, верхній пояс – 229мм, каземат – 152мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 229мм, барбети – 254мм, башти – 279мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 152мм, палуба – 65мм, озброєння: 5х2 – 343мм/L45 гармат, 12х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 1.020 чол.
Остання та найбільш досконала серія британських наддредноутів з 343-мм гарматами головного калібру. Вперше (після 1906 р.) отримали середню артилерію з 152-мм гармат, які розміщувалися в броньових казематах вздовж бортів.
«Бенбоу» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Айрон Дьюк», «Емперор оф Індіа» – важко ушкоджені артвогнем німецьких лінкорів та потоплені торпедами німецьких міноносців під час Великої битви Північного моря 14-15 жовтня 1916 р.
«Мальборо» – виведений з бойового складу флоту в 1931 р. та переобладнаний в учбовий корабель. В такій якості використовувався до початку Другої світової війни.
«Еджінкорт»
(1914 р.)
Водотоннажність (норм.): 27.930 тонн, розміри: 204,6х27,3х8,19 метрів, двигуни (потужність): турбіни (34.200 к.с.), швидкість: 22 вузла, дальність ходу: 5.100 миль (на 12 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс, каземат – 127мм, кінцівки – 102мм, траверси – 178мм, барбети – 229мм, башти – 279мм, рубки: носова – 305мм, кормова – 203мм, палуба – 51мм, озброєння: 7х2 – 305мм/L45 гармат, 20х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 1.260 чол.
Будувався на замовлення Бразилії під назвою «Ріо-де-Жанейро». В 1913 р., після відмови бразильців від корабля, викуплений Туреччиною та отримав нову назву – «Султан Осман-і-Евелл». В серпні 1914 р. був конфіскований Адміралтейством та введений до складу Гранд-Фліту під черговою (вже третьою) назвою «Еджінкорт». Особливістю корабля було його озброєння з 7 башт, розташованих в діаметральній площині корпусу. В наслідок цього виникли перевантаження корабля артилерією та «розмазаність» артилерійських льохів по всій довжині корпусу, що істотно підвищило вразливість лінкору.
Потоплений торпедами німецького підводного човна «U-21» в бухті Морто (Дарданелли) 28 червня 1915 р.
«Ерін»
(1914 р.)
Водотоннажність (норм.): 24.960 тонн, розміри: 170,4х27,9х8,7 метрів, двигуни (потужність): турбіни (26.490 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 5.310 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 305мм, верхній пояс – 178мм, каземат – 127мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 254мм, башти – 279мм, рубки: носова – 305мм, кормова – 102мм, палуба – 76мм, озброєння: 5х2 – 343мм/L45 гармат, 16х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 1.170 чол.
Будувався на замовлення Туреччини під назвою «Султан Мехмед Решад», конфіскований британським урядом в серпні 1914 р. та введений до складу Гранд-Фліту під назвою «Ерін» («Ірландія»). Конструктивно являв собою варіант лінкору «Кінг Джордж V» з меншим запасом палива, але підсиленою артилерією середнього калібру.
Виведений з бойового складу флоту в 1931 р. та розібраний на метал в 1933-1934 рр.
«Канада»
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 28.650 тонн, розміри: 201,3х28,2х9,3 метрів, двигуни (потужність): турбіни (36.900 к.с.), швидкість: 22,5 вузла, дальність ходу: 4.800 миль (на 12 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс – 178мм, каземат – 152мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети – 229мм, башти – 254мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 127мм, палуба – 102мм, озброєння: 5х2 – 356мм/L45 гармат, 16х1 – 152мм/L45 гармат, 4х1 – 76мм/L45 зенітних гармат, 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 1.170 чол.
Будувався на замовлення Чилі під назвою «Альміранте Латторе». Конфіскований британським урядом в серпні 1914 р. та введений до складу Гранд-Фліту під назвою «Канада». Конструктивно являв собою варіант лінкора «Айрон Дьюк» з більш потужними 356-мм гарматами (це були перші в історії гармати, які були спроможні вести вогонь до самої спостережної лінії горизонту).
Потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Куїн Елізабет», «Уорспайт», «Бархем», «Веліант», «Малайя»
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 31.200 тонн, розміри: 196,8х27,9х9,15 метрів, двигуни (потужність): турбіни (62.700 к.с.), швидкість: 25 вузлів, дальність ходу: 4.500 миль (на 14 вузлах), бронювання: головний пояс – 330мм, верхній пояс, каземат – 152мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 152мм, траверси – 178мм, барбети – 254мм, башти – 330мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 152мм, палуба – 76мм, озброєння: 4х2 – 381мм/L42 гармат, 12х1 – 152мм/L45 гармат, 4х1 – 76мм/L45 зенітних гармат, 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 951 чол.
Перші британські наддредноути, озброєні гарматами калібром 381-мм. Також стали першими швидкохідними лінкорами, які були спроможні взяти участь в бою лінійних крейсерів. На момент вступу до строю головної «Куїн Елізабет» (січень 1915 р.) були найбільш потужними лінкорами в світі.
«Уорспайт», «Малайя» – потоплені артвогнем та торпедами під час авангардних боїв в ході Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Бархем» – важко ушкоджений артвогнем німецьких лінійних крейсерів та потоплений торпедами міноносців в ході Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Куїн Елізабет» – важко ушкоджена артвогнем німецьких лінкорів та потоплена торпедами субмарини «U-47» під час Великої битви Північного моря 15 жовтня 1916 р.
«Веліант» – проходив неодноразову модернізацію на протязі 1920-1930-х рр.., брав участь у Другій світовій війні.
«Ройял Соверен», «Ройял Оук», «Рівендж», «Резолюшн», «Ремілліес»
(1916-1917 рр.)
Водотоннажність (норм.): 31.680 тонн, розміри: 190,5х31,2х9,72 метрів, двигуни (потужність): турбіни (42.960 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 4.260 миль (на 14 вузлах), бронювання: головний пояс – 330мм, верхній пояс – 229мм, каземат – 152мм, кінцівки: носова – 127мм, кормова – 152мм, траверси – 203мм, барбети – 254мм, башти – 330мм, рубки: носова – 279мм, кормова – 152мм, палуба – 76мм, озброєння: 4х2 – 381мм/L42 гармат, 14х1 – 152мм/L45 гармат, 4х1 – 76мм/L45 зенітних гармат, 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 990 чол.
Т.зв. «опорний» варіант лінкорів типу «Куїн Елізабет». Не мали таких високих показників швидкості, проте несли удосконалену систему бронювання та забезпечення живучості.
«Ройял Соверен» – потоплений 600-мм торпедами німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Ройял Оук» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів в ході Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Рівендж», «Резолюшн» – проходили неодноразову модернізацію на протязі 1920-1930-х рр.., брали участь у Другій світовій війні.
«Реміллієс» – вступив до складу флоту вже після Великої битви Північного моря. Проходив неодноразову модернізацію на протязі 1920-1930-х рр., брав участь у Другій світовій війні.
Лінійні крейсери:
«Інвінсібл», «Інфлексібл», «Індомітебл»
(1908-1909 рр.)
Водотоннажність (норм.): 17.430 тонн, розміри: 172,8х22,2х7,92 метрів, двигуни (потужність): турбіни (40.800 к.с.), швидкість: 25,5 вузлів, дальність ходу: 3.300 миль (на 16 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, верхній пояс – 102мм, кінцівки: носова – 65мм, кормова – 76мм, траверси – 127мм, барбети – 152мм, башти – 178мм, рубка – 254мм, палуба – 51мм, озброєння: 4х2 – 305мм/L45 гармат, 16х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 5х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 783 чол.
Перші лінійні крейсери Королівського флоту та перші лінійні крейсери в історії. Являли собою поєднання швидкості новітнього турбінного корабля з руйнівною могутністю артилерії дредноута. Ціною цих досягнень став вкрай слабкий броньовий захист. Іншим недоліком крейсерів цього проекту було те що вони, фактично, могли давати бортові залпи тільки з 6 гармат: кут обстрілу центральних башт на протилежний борт не перевищував 300, а полум’я та гази від пострілів завдавали значних пошкоджень надбудовам та шлюпкам.
«Інвінсібл», «Інфлексібл» – потоплені артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час Великої битви Північного моря 14-15 жовтня 1916 р.
«Індомітебл» – виведений з бойового складу флоту в 1926 р., розібраний на метал в 1928-1929 рр.
«Індефатігебл», «Аустреліа», «Нью Зіленд»
(1911-1912 рр.)
Водотоннажність (норм.): 18.570 тонн, розміри: 179,7х24,3х8,1 метрів, двигуни (потужність): турбіни (45.900 к.с.), швидкість: 26,5 вузлів, дальність ходу: 6.300 миль (на 14 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, верхній пояс – 102мм, кінцівки: носова – 65мм, кормова – 76мм, траверси – 127мм, барбети – 152мм, башти – 178мм, рубка – 254мм, палуба – 51мм, озброєння: 4х2 – 305мм/L45 гармат, 16х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 3х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 798 чол.
Удосконалений варіант крейсерів попереднього типу. Могли давати повноцінні бортові залпи з усіх 8 гармат, зросла також дальність ходу. «Аустреліа» та «Нью Зіленд» будувалися за рахунок бюджетів британських домініонів – Австралії та Нової Зеландії відповідно.
«Нью Зіленд» – потоплений артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р.
«Аустреліа» – служив флагманом Королівського австралійського флоту до 1927 р. В 1927 р. виведений з бойового складу флоту та потоплений в якості мішені під час навчань в 1930 р.
«Індефатігебл» – виведений з бойового складу флоту в 1927 р. та переобладнаний в радіокерований корабель-мішень. Використовувався в такій якості до Другої світової війни.
«Лайон», «Куїн Мері», «Принцес Ройял»
(1912-1913 рр.)
Водотоннажність (норм.): 26.490 тонн, розміри: 213,6х27х8,4 метрів, двигуни (потужність): турбіни (69.750 к.с.), швидкість: 27,5 вузлів, дальність ходу: 3.480 миль (на 16 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс – 127мм, каземат – 76мм, кінцівки: носова – 76мм, кормова – 102мм, траверси – 152мм, барбети, башти – 229мм, рубка – 254мм, палуба – 65мм, озброєння: 4х2 – 343мм/L45 гармат, 16х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 996 чол.
Перші британські лінійні крейсери з 343-мм гарматами головного калібру, призначалися для тактичної взаємодії з наддредноутами типів «Оріон», «Кінг Джордж V» та «Айрон Дьюк». Хоча товщину броньового поясу було збільшено, але загальна площа бронювання залишалася недостатньою.
«Куїн Мері» – потоплена артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р.
«Лайон» – важко ушкоджений артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р., затонув при поверненні в базу.
«Принцес Ройял» – потоплена торпедами німецьких міноносців під час нічної фази Великої битви Північного моря 15 жовтня 1916 р.
«Тайгер»
(1914 р.)
Водотоннажність (норм.): 28.950 тонн, розміри: 214,8х27,6х8,73 метрів, двигуни (потужність): турбіни (108.900 к.с.), швидкість: 29 вузлів, дальність ходу: 4.650 миль (на 12 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс, каземат – 152мм, кінцівки: носова – 102мм, кормова – 127мм, траверси – 203мм, барбети, башти – 229мм, рубка – 254мм, палуба – 76мм, озброєння: 4х2 – 343мм/L45 гармат, 12х1 – 152мм/L45 гармат, 4х1 – 76мм/L45 зенітних гармат (з 1915 р.), 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 1.080 чол.
Значно удосконалений варіант лінійних крейсерів типу «Лайон». Загальна площа бронювання була помітно збільшена, що зробило «Тайгер» найбільш захищеним британським лінійним крейсером. Крім того, корабель отримав 152-мм гармати середнього калібру, розміщені в броньовому казематі.
Після капітального ремонту та модернізації переданий Чилі в 1924 р. в порядку компенсації за лінкор «Альміранте Латторе» («Канада»), конфіскований британським урядом ще в серпні 1914 р. Служив флагманом чилійського флоту під назвою «Альміранте Латторе» в 1920-1940-х рр.
«Ріпалс», «Рінаун»
(1916 р.)
Водотоннажність (норм.): 31.980 тонн, розміри: 242,3х27,3х7,8 метрів, двигуни (потужність): турбіни (126.450 к.с.), швидкість: 31 вузол, дальність ходу: 4.530 миль (на 18 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, верхній пояс – 102мм, кінцівки: носова – 76мм, кормова – 102мм, траверси – 127мм, барбети – 178мм, башти – 279мм, рубка – 254мм, палуба – 65мм, озброєння: 3х2 – 381мм/L42 гармат, 5х3 – 102мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармат, 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 960 чол.
Перші британські лінійні крейсери з 381-мм гарматами головного калібру та перші важки кораблі в історії, які перевершили межу швидкості в 30 вузлів. Ціною цих рекордних показників стала критична слабкість броньового захисту, який повернувся до рівня «Інвінсібла», першого лінійного крейсера Королівського флоту.
Обидва корабля потоплені артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
Ескадрені броненосці:
«Маджестік», «Магніфішент», «Ганнібал», «Принс Джордж», «Вікторієс», «Юпітер»,
«Марс», «Цезар», «Ілластрієс»
(1895-1898 рр.)
Водотоннажність (норм.): 14.640 тонн, розміри: 128,4х22,87х8,19 метрів, двигуни (потужність): парові машини (12.300 к.с.), швидкість: 16,5 вузлів, дальність ходу: 7.620 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс, каземат – 152мм, траверси – 305мм, барбети – 356мм, башти – 254мм, рубка – 356мм, палуба – 102мм, озброєння: 2х2 – 305мм/L35 гармат, 12х1 – 152мм/L40 гармат, 16х1 – 76мм/L40 гармат, 5х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 672 чол.
Перші класичні ескадрені броненосці Королівського флоту та найбільш потужні важкі артилерійські кораблі Британії, збудовані в ХІХ ст. Отримали повноцінні гарматні башти (замість барбетних установок) для 305-мм гармат, середня артилерія розміщувалася в бортових казематах (причому кожна 152-мм гармата розміщувалася в окремому казематі). Броненосці будувалися в якості противаги французьким броненосцям типу «Шарль Мартель» та російським броненосцям типу «Петропавловск» (про німців як суперників в гонитві морських озброєнь тоді в Лондоні ще ніхто не думав).
«Маджестік» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-38» в Егейському морі 22 червня 1915 р.
Решта броненосців серії виведена з бойового складу флоту протягом 1915-1916 рр. та частково роззброєна (їх артилерія була використана для озброєння надводних моніторів типу «Лорд Клайв» та підводних моніторів типу «М-1»). Остаточно виключені зі складу флоту 1918 р., розібрані на метал 1919-1923 рр.
«Канопус», «Глорі», «Альбіон», «Оушн», «Голіаф», «Вендженес»
(1899-1902 рр.)
Водотоннажність (норм.): 13.290 тонн, розміри: 128,7х22,5х7,89 метрів, двигуни (потужність): парові машини (13.500 к.с.), швидкість: 18,5 вузлів, дальність ходу: 7.980 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс, верхній пояс, каземат – 152мм, траверси – 254мм, барбети – 305мм, башти – 203мм, рубка – 305мм, палуба – 51мм, озброєння: 2х2 – 305мм/L35 гармат, 12х1 – 152мм/L40 гармат, 10х1 – 76мм/L40 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 684 чол.
Ескадрені броненосці т.зв. «крейсерського» типу, призначені для служби в Середземному морі та на Далекому Сході. Будувалися як противага російським броненосцям-рейдерам типу «Пересвет». Броня кораблів була почасти принесена в жертву швидкості, озброєнню та автономності. Щоправда, на цих броненосцях була вперше застосована «цементована» броня, виготовлена за технологією Круппа, яка помітно перевершила за міцністю броню попереднього типу – що, до певної міри, компенсувало послаблення броньового захисту.
«Оушн» – затонув внаслідок підриву на міні в протоці Дарданелли 18 березня 1915 р.
«Голіаф» – потоплений торпедами турецького есмінця «Муавенет-і-Мілліє» бухті Морто 14 червня 1915 р.
Решта броненосців серії виключені зі складу флоту 1918 р., розібрані на метал 1920-1924 рр.
«Формідебл», «Іррезістебл», «Імплекейбл», «Лондон»,
«Булварк», «Венерейбл», «Куїн», «Принс оф Уельс»
(1901-1904 рр.)
Водотоннажність (норм.): 14.580 тонн, розміри: 131,7х22,95х7,98 метрів, двигуни (потужність): парові машини (15.240 к.с.), швидкість: 18 вузлів, дальність ходу: 7.050 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс, каземат – 152мм, траверси – 305мм, барбети, башти – 305мм, рубка – 356мм, палуба – 76мм, озброєння: 2х2 – 305мм/L40 гармат, 12х1 – 152мм/L45 гармат, 16х1 – 76мм/L45 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 750 чол.
Ескадрені броненосці, які стали концептуальним поверненням до проекту «Маджестіку», але на новому технологічному рівні (круппівська «цементована» броня, артилерія нової моделі). Перші броненосці, які були збудовані в контексті військово-морського протистояння з Німеччиною.
«Булварк» – загинув внаслідок самовільного вибуху льохів на рейді ВМБ Ширнесс 26 листопада 1914 р.
«Формідебл» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-24» в протоці Ла-Манш 1 січня 1915 р.
«Іррезістебл» – затонув внаслідок підриву на міні в протоці Дарданелли 18 березня 1915 р.
Решта броненосців серії була виключена зі складу флоту 1919-1920 рр., розібрана на метал 1921-1924 рр.
«Дункан», «Корнуолліс», «Ексмут», «Рассел», «Албермарл»
(1903-1904 рр.)
Водотоннажність (норм.): 13.650 тонн, розміри: 132,3х23,4х7,92 метрів, двигуни (потужність): парові машини (19.200 к.с.), швидкість: 19 вузлів, дальність ходу: 7.200 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 178мм, верхній пояс, каземат – 152мм, траверси – 279мм, барбети – 279мм, башти – 254мм, рубка – 305мм, палуба – 51мм, озброєння: 2х2 – 305мм/L40 гармат, 12х1 – 152мм/L45 гармат, 10х1 – 76мм/L45 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 720 чол.
«Крейсерський» варіант ескадрених броненосців типу «Формідебл», призначений для служби в Тихому океані. За рахунок послаблення бронювання були збільшені швидкість, автономність та дальність ходу. Всього в серії було 6 кораблів, але 1 з них («Монтегю») розбився на скелях ще в 1906 р.
«Рассел» – затонув внаслідок підриву на міні біля о. Мальта 27 березня 1916 р.
«Корнуолліс» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-32» в Середземному морі 9 січня 1917 р.
Вцілілі броненосці серії були виключені зі складу флоту 1919 р., розібрані на метал 1920-1923 рр.
«Свіфтшур», «Трайемф»
(1904 р.)
Водотоннажність (норм.): 11.940 тонн, розміри: 146,4х21,63х7,8 метрів, двигуни (потужність): парові машини (12.570 к.с.), швидкість: 19,5 вузлів, дальність ходу: 6.300 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс, верхній пояс, каземат – 178мм, траверси – 152мм, барбети, башти – 254мм, рубка – 279мм, палуба – 76мм, озброєння: 2х2 – 254мм/L45 гармат, 14х1 – 190мм/L50 гармат, 14х1 – 76мм/L45 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 798 чол.
Ескадрені броненосці «крейсерського» типу, спеціально призначені для знищення броненосних крейсерів противника. Будувалися на замовлення Чилі під назвами «Конститусьон» та «Лібертад». Після відмови чилійського уряду від цих кораблів, були викуплені британським Адміралтейством – не в останню чергу задля того, щоб унеможливити купівлю броненосців росіянами в розпалі російсько-японської війни 1904-1905 рр.
«Трайемф» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-21» в районі м. Хеллес 20 червня 1915 р.
«Свіфтшур» – виключений зі складу флоту 1920 р., розібраний на метал 1922 рр.
«Кінг Едвард VII», «Британія», «Африка», «Коммонвелф», «Домініон»,
«Хайбернія», «Хіндустан», «Зеландія»
(1905-1906 рр.)
Водотоннажність (норм.): 15.750 тонн, розміри: 138,3х23,79х7,86 метрів, двигуни (потужність): парові машини (18.300 к.с.), швидкість: 18,5 вузлів, дальність ходу: 6.480 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс, каземат – 152мм, траверси – 203мм, барбети, башти ГК – 305мм, барбети, башти СК – 178мм, рубка – 305мм, палуба – 76мм, озброєння: 2х2 – 305мм/L40 гармат, 4х1 – 234мм/L45 гармат, 10х1 – 152мм/L45 гармат, 14х1 – 76мм/L45 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 780 чол.
Ескадрені броненосці, які, крім 305-мм та 152-мм артилерії, отримали «другий головний калібр» з 234-мм гармат. Таке рішення мало на меті суттєве підвищення вогневої могутності кораблів, але було піддане різкій критиці з боку адміралів дієвого флоту, оскільки наявність важкої артилерії двох різних калібрів істотно ускладнювало управління вогнем. Тим не менше, стали останньою великою серією ескадрених броненосців Британії.
«Кінг Едвард VII» – затонув внаслідок підриву на міні в Північному морі 1 листопада 1916 р.
«Британія» – потоплена торпедами німецької субмарини «UB-50» біля м. Трафальгар 3 березня 1917 р.
Решта броненосців серії виключена зі складу флоту 1921 р., розібрана на метал 1923-1925 рр.
«Лорд Нельсон», «Агамемнон»
(1907 р.)
Водотоннажність (норм.): 16.480 тонн, розміри: 135,6х24,9х8,13 метрів, двигуни (потужність): парові машини (16.800 к.с.), швидкість: 18,5 вузлів, дальність ходу: 6.900 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 229мм, верхній пояс, траверси – 203мм, барбети, башти ГК – 305мм, барбети, башти СК – 178мм, рубка – 305мм, палуба – 76мм, озброєння: 2х2 – 305мм/L45 гармат, 2х1+4х2 – 234мм/L45 гармат, 24х1 – 76мм/L50 гармат, 5х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 864 чол.
Останні ескадрені броненосці Королівського флоту. Ці кораблі, на відміну від попередників, мали уніфікований середній калібр з 234-мм гармат, що мало істотно поліпшити управління вогнем. Але поява лінкора принципово нового типу («Дредноута»), який будувався одночасно з броненосцями типу «Лорд Нельсон», зробила ці останні британські броненосці застарілими ще під час будівництва.
«Лорд Нельсон» – важко ушкоджений підривом на міні та потоплений торпедами німецької субмарини «UB-57» в Егейському морі 11 липня 1916 р.
«Агамемнон» – виключений зі складу флоту 1921 р., проданий на злам 1923 р.
Броненосні крейсери:
«Крессі», «Абукір», «Саттлей», «Беччант», «Хог», «Юріалес»
(1901-1903 рр.)
Водотоннажність (норм.): 12.180 тонн, розміри: 143,7х21,3х7,92 метрів, двигуни (потужність): парові машини (21.300 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 6.630 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, верхній пояс, траверси, каземат, барбети – 127мм, башти – 152мм, рубка – 305мм, палуба – 63мм, озброєння: 2х1 – 234мм/L45 гармат, 12х1 – 152мм/L45 гармат, 14х1 – 76мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 756 чол.
Перші класичні броненосні крейсери Королівського флоту. Встановлення порівняно тонкого, але достатньо міцного броньового поясу стало можливим після появи «цементованої» броні, виготовленої за технологією Круппа. Головним призначенням цих крейсерів було утворення швидкохідного авангарду лінійного флоту. Але к 1914 р. вони для цього вже вважалися застарілими та використовувалися для охоронної та патрульної служби.
«Абукір», «Хог», «Крессі» – потоплені торпедами німецької субмарини «U-9» в протоці Па-де-Кале 22 вересня 1914 р.
Решта крейсерів серії була виключена зі складу флоту 1918 р., розібрана на метал на протязі 1920-1922 рр.
«Гуд Хоуп», «Дрейк», «Левіафан», «Кінг Альфред»
(1902-1903 рр.)
Водотоннажність (норм.): 14.370 тонн, розміри: 162,6х21,9х7,92 метрів, двигуни (потужність): парові машини (30.840 к.с.), швидкість: 23 вузла, дальність ходу: 8.190 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, верхній пояс, траверси, каземат, барбети – 127мм, башти – 152мм, рубка – 305мм, палуба – 63мм, озброєння: 2х1 – 234мм/L45 гармат, 16х1 – 152мм/L45 гармат, 14х1 – 76мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 873 чол.
Варіант крейсерів попереднього типу з поліпшеними крейсерськими характеристиками: зросли швидкість, дальність ходу та автономність. Крім виконання ролі авангарду лінійного флоту, призначалися також для захисту океанських комунікацій від атак рейдерів противника.
«Гуд Хоуп» – потоплений артвогнем німецьких броненосних крейсерів «Шарнхорст» та «Гнейзенау» в бою біля Коронеля 1 листопада 1914 р.
«Дрейк» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-79» біля узбережжя Ірландії 10 грудня 1916 р.
Два інших крейсери виключені зі складу флоту 1918 р., продані на злам 1920 р.
«Кент», «Бервік», «Монмут», «Ессекс», «Корнуолл», «Камберленд»,
«Донегалл», «Ланкастер», «Саффолк»
(1903-1904 рр.)
Водотоннажність (норм.): 9.960 тонн, розміри: 141,6х20,4х7,62 метрів, двигуни (потужність): парові машини (22.260 к.с.), швидкість: 23,5 вузла, дальність ходу: 6.600 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс, барбети, башти – 127мм, траверси, верхній пояс, каземат – 102мм, рубка – 254мм, палуба – 51мм, озброєння: 2х2 (в баштах) + 10х1 (в казематах) – 152мм/L45 гармат, 10х1 – 76мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 678 чол.
Порівняно невеликі броненосні крейсери, спеціально призначені для захисту океанських комунікацій від атак рейдерів противника. За рахунок відмови від важкої артилерії вдалося створити досить компактний та дешевий крейсер, призначений для масової побудови. Всього в серії було 10 кораблів, але 1 з них («Бедфорд») загинув в наслідок навігаційної аварії біля узбережжя Китаю ще в 1910 р.
«Монмут» – потоплений артвогнем німецьких броненосних крейсерів «Шарнхорст» та «Гнейзенау» в бою біля Коронеля 1 листопада 1914 р.
Решта крейсерів серії була виключена зі складу флоту 1920 р., розібрана на метал на протязі 1921-1924 рр.
«Ентрім», «Ерджілл», «Роксборо», «Хемпшир», «Карнарвон», «Девоншир»
(1905 р.)
Водотоннажність (норм.): 10.860 тонн, розміри: 144,3х20,8х7,35 метрів, двигуни (потужність): парові машини (21.900 к.с.), швидкість: 22 вузла, дальність ходу: 6.420 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, верхній пояс, траверси, каземат, барбети – 127мм, башти – 152мм, рубка – 305мм, палуба – 51мм, озброєння: 4х1 – 190мм/L50 гармат, 6х1 – 152мм/L45 гармат, 18х1 – 47мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 657 чол.
Значно удосконалений варіант крейсерів типу «Кент». Було помітно підсилено бронювання (до рівня крейсерів типу «Гуд Хоуп»), встановлено нові та далекобійні 190-мм гармати в 4 одно-гарматних баштах (2 з яких встановлювалися в кінцівках корпусу, а 2 – по бортах в районі носової надбудови). Проте кількість 152-мм казематних гармат було зменшено майже вдвічі (з 10 до 6 стволів).
«Ентрім» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р.
«Ерджілл» – розбився на скелях біля Данді (Шотландія) 28 жовтня 1915 р.
«Хемпшир» – затонув в наслідок підриву на міні в Північному морі 12 жовтня 1916 р.
Вцілілі крейсери серії виключені зі складу флоту 1920 р., продані на злам 1922-1923 рр.
«Блек Принс», «Дьюк оф Едінборо»
(1906 р.)
Водотоннажність (норм.): 13.950 тонн, розміри: 154,2х22,5х8,4 метри, двигуни (потужність): парові машини (23.700 к.с.), швидкість: 23,5 вузла, дальність ходу: 6.900 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, траверси – 102мм, верхній пояс, каземат, барбети – 127мм, башти – 152мм, рубка – 254мм, палуба – 51мм, озброєння: 6х1 – 234мм/L45 гармат, 10х1 – 152мм/L50 гармат, 24х1 – 47мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 795 чол.
Крейсерський варіант ескадрених броненосців типу «Кінг Едвард VII». В якості головного калібру були знову використані 234-мм гармати, які встановлювалися в одно-гарматних баштах (2 – в кінцівках корпусу та по 2 – з кожного борту). 152-мм гармати розташовувалися в бортових казематах.
«Блек Принс» – потоплений артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Дьюк оф Едінборо» – виключений зі складу флоту 1921 р., розібраний на метал на протязі 1923-1925 рр.
«Уорріор», «Акілез», «Кохрейн», «Наталь»
(1906-1907 рр.)
Водотоннажність (норм.): 14.490 тонн, розміри: 155,4х22,8х8,49 метри, двигуни (потужність): парові машини (24.360 к.с.), швидкість: 23,5 вузла, дальність ходу: 7.080 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, траверси, верхній пояс – 102мм, барбети ГК – 152мм, башти ГК – 178мм, барбети СК – 102мм, башти СК – 127мм, рубка – 254мм, палуба – 51мм, озброєння: 6х1 – 234мм/L45 гармат, 4х1 – 190мм/L50 гармат, 24х1 – 47мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 786 чол.
Удосконалений варіант крейсерів типу «Блек Принс». Каземати зі 152-мм гармати були замінені на бортові башти з 190-мм далекобійними гарматами, які були розміщені по 2 з кожного борту в центральній частині корпусу.
«Наталь» – загинув в наслідок вибуху льохів на рейді ВМБ Кромарті 31 грудня 1915 р.
«Уорріор» – потоплений торпедами німецьких міноносців під час нічної фази Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Кохрейн» – розбився на скелях в гирлі р. Мерсей (Британія) вже після укладення миру 14 листопада 1918 р.
«Акілез» – виключений зі складу флоту 1921 р., проданий на злам 1923 рр.
«Мінотаур», «Діфенс», «Шеннон»
(1908-1909 рр.)
Водотоннажність (норм.): 16.200 тонн, розміри: 158,7х23,1х8,64 метри, двигуни (потужність): парові машини (27.930 к.с.), швидкість: 23 вузла, дальність ходу: 6.720 миль (на 10 вузлах), бронювання: головний пояс – 152мм, траверси, верхній пояс – 127мм, барбети ГК – 178мм, башти ГК – 203мм, барбети СК – 152мм, башти СК – 178мм, рубка – 254мм, палуба – 37мм, озброєння: 2х2 – 234мм/L45 гармат, 10х1 – 190мм/L50 гармат, 16х1 – 76мм/L50 гармат, 5х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 849 чол.
Останні, найбільш досконалі та потужні броненосні крейсери Королівського флоту. Конструктивно являли собою подальший розвиток крейсерів типу «Уорріор». Проте кораблі будувалися практично одночасно з першими британськими лінійними крейсерами типу «Інвінсібл», що зробило їх морально застарілими ще під час будівництва.
«Діфенс» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів «Гроссер Курфюрст» та «Маркграф» в Норвезькому морі 13 грудня 1916 р.
Два інших крейсера виключені зі складу флоту 1923 р., розібрані на метал 1925-1930 рр.
Легкі крейсери:
«Брілліант», «Рейнбоу», «Сафо», «Сайрус»
(1892-1893 рр.)
Водотоннажність (норм.): 3.690 тонн, розміри: 96х13,2х5,64 метри, двигуни (потужність): парові машини (7.050 к.с.), швидкість: 18,5 вузлів, дальність ходу: 7.350 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 51мм), рубка – 76мм, озброєння: 2х1 – 152мм/L40 гармати, 6х1 – 120мм/L40 гармат, 8х1 – 57мм/L40 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 273 чол.
Бронепалубні крейсери 2-го рангу, призначені для служби в колоніях (т.зв. «колоніальні крейсери»). Всього в серії був 21 корабель, але 6 з них були переобладнані в мінні загороджувачі, а решта – виключена зі складу флоту та списана ще до 1914 р. 4 корабля, які залишалися в якості крейсерів, несли службу в найбільш віддалених водах Британської імперії – на тихоокеанському узбережжі Канади та в Новій Зеландії.
Всі 4 крейсери виключені зі складу флоту 1918 р., продані на злам 1920-1922 рр.
«Едгар», «Ройял Артур», «Кресчент», «Ендіміон», «Хок»,
«Графтон», «Гібралтар», «Сент-Джордж», «Тезеус»
(1893-1896 рр.)
Водотоннажність (норм.): 7.830 тонн, розміри: 118,2х18,3х7,23 метри, двигуни (потужність): парові машини (12.540 к.с.), швидкість: 20 вузлів, дальність ходу: 9.930 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 76мм (скоси – 127мм), барбети ГК – 178мм, каземат – 127мм, щити гармат – 76мм, рубка – 305мм, озброєння: 2х1 – 234мм/L30 гармат, 4х1 (в казематі) + 6х1 (на верхній палубі) – 152мм/L40 гармат, 12х1 – 57мм/L40 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 543 чол.
Великі бронепалубні крейсери 1-го рангу, призначені для захисту віддалених океанських комунікацій. Стали першими кораблями Королівського флоту, які отримали на озброєння нові важкі гармати 234-мм калібру, що мало забезпечити їм вирішальну вогневу перевагу над будь-яким крейсером вірогідного противника. Напередодні Першої світової війни вважалися вже застарілими та використовувалися для блокадної та патрульної служби.
«Хок» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-9» в Північному морі 15 жовтня 1914 р.
Решту крейсерів серії почали виводити з бойового складу флоту починаючи з 1915 р. та переобладнувати в допоміжні судна (військові транспорти, плавбази тощо). Остаточно виключені зі складу флоту 1918 р., розібрані на метал 1920-1924 рр.
«Астрейя», «Харібдіс», «Фокс»
(1895-1896 рр.)
Водотоннажність (норм.): 4.350 тонн, розміри: 103,5х15х5,7 метри, двигуни (потужність): парові машини (7.560 к.с.), швидкість: 19 вузлів, дальність ходу: 7.980 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 51мм (скоси – 63мм), рубка – 76мм, озброєння: 2х1 – 152мм/L40 гармати, 8х1 – 120мм/L40 гармат, 10х1 – 57мм/L40 гармат, 4х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 318 чол.
Друга серія бронепалубних крейсерів 2-го рангу, призначених для колоніальної служби («колоніальних крейсерів»). У порівнянні з попередниками несли підсилене озброєння та мали збільшену автономність. Всього в серії було 8 кораблів, але 5 з них були виключені зі складу флоту ще до 1914 р., здані на злам або переобладнані в допоміжні судна.
«Харібдіс» – сів на мілину та був розстріляний німецькими береговими гарматами в гирлі р. Руфіджі (Німецька Східна Африка) 24 квітня 1915 р.
2 інших крейсера виключені зі складу флоту 1918 р., продані на злам 1923-1925 рр.
«Екліпс», «Телбот», «Венус», «Мінерва», «Джюно»,
«Дідо», «Діана», «Доріс», «Ісіс»
(1896-1898 рр.)
Водотоннажність (норм.): 5.670 тонн, розміри: 113,7х16,5х6,24 метри, двигуни (потужність): парові машини (9.870 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 7.350 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 51мм), щити гармат – 76мм, рубка – 152мм, озброєння: 11х1 – 152мм/L40 гармат, 8х1 – 76мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 438 чол.
Бронепалубні крейсери 2-го рангу, призначені для взаємодії з лінійним флотом в водах метрополії та охорони комунікацій в Атлантичному океані. Спочатку були озброєні 5 – 152мм, 6 – 120мм та 8 – 57мм гарматами. В 1903-1905 рр. були переозброєні на 11 – 152мм гармат нової моделі, 57мм скорострілі були замінені на 76мм гармати.
«Джюно» – затонув в наслідок підриву на міні в Ірландському морі 20 травня 1915 р.
«Телбот» – потоплений торпедами австро-угорської субмарини «U-15» біля узбережжя Албанії 4 вересня 1915 р.
Решта крейсерів серії поступово виводилися з бойового складу флоту з січня 1916 р. та переобладнувалися в допоміжні кораблі. Остаточно виключені зі складу флоту 1919 р., розібрані на метал 1921-1926 рр.
«Пелорус», «Пегасус», «Пайонір», «Прозерпайн», «Пьюреміс»,
«Псіхе», «Пандора», «Пектолус», «Прометеус»
(1897-1900 рр.)
Водотоннажність (норм.): 2.190 тонн, розміри: 95,7х11,4х4,86 метри, двигуни (потужність): парові машини (6.980 к.с.), швидкість: 20 вузлів, дальність ходу: 5.100 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 51мм), щити гармат – 63мм, рубка – 76мм, озброєння: 8х1 – 102мм/L40 гармат, 8х1 – 47мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 225 чол.
Бронепалубні крейсери 3-го рангу, призначені для служби в якості колоніальних стаціонерів. Були більш дешеві та технологічні, ніж їх попередники 2-го рангу. Тим не менше, стали останніми «колоніальними крейсерами» Королівського флоту – загострення військово-морського суперництва в Європі, насамперед з Німеччиною, змусило Британію відмовитися від подальшого будівництва таких кораблів.
«Пегасус» – потоплений артвогнем німецького легкого крейсера «Кенігсберг» біля о. Занзибар 20 вересня 1914 р.
«Пандора» – розбилася на скелях біля Людеріца (Німецька Південно-Східна Африка) 2 лютого 1915 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1918 р., продані на злам 1920-1923 рр.
«Аррогант», «Віндиктів», «Гладіатор»
(1898-1899 рр.)
Водотоннажність (норм.): 5.490 тонн, розміри: 104,7х17,4х6,12 метри, двигуни (потужність): парові машини (10.260 к.с.), швидкість: 20 вузлів, дальність ходу: 7.350 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 76мм), щити гармат – 114мм, рубка – 229мм, озброєння: 10х1 – 152мм/L40 гармат, 8х1 – 76мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 480 чол.
Бронепалубні крейсери 2-го рангу, призначені для ескадреної служби в складі лінійного флоту в водах метрополії та охорони комунікацій в Атлантичному океані. В порівнянні з крейсерами типу «Екліпс» мали підсилений броньовий захист, покращені маневрові характеристики та потужний таран – для використання т.зв. «таранної тактики» в ближньому бою. Всього в серії було 4 корабля, але 1 («Фьюрієс») затонув в наслідок зіткнення з лайнером 1908 р.
«Віндитктів» – затоплений в якості брандеру на фарватері окупованого німцями порту Зеєбрюгге (Бельгія) 9 березня 1917 р.
2 інших крейсера переобладнані в плавбази 1916 р., виключені зі складу флоту 1919 р., продані на злам 1921 р.
«Дайадем», «Ніобе», «Юроп», «Андромеда»,
«Емфітрейт», «Аргонот», «Аріадне», «Спартіейт»
(1898-1903 рр.)
Водотоннажність (норм.): 11.250 тонн, розміри: 141х21х7,8 метри, двигуни (потужність): парові машини (17.460 к.с.), швидкість: 20,5 вузлів, дальність ходу: 7.800 миль (на 14 вузлах), бронювання: палуба – 63мм (скоси – 102мм), щити гармат – 51мм, каземат – 114мм, рубка – 305мм, озброєння: 16х1 – 152мм/L40 гармат, 14х1 – 76мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 678 чол.
Великі бронепалубні крейсери 1-го рангу, призначені для дій в океанській зоні. На момент вступу до строю були найбільшими в світі в своєму класі. Конструктивно були подібні до броненосних крейсерів типу «Крессі», але не несли броньового поясу та важких 234-мм гармат. На момент початку Першої світової війни вважалися вже застарілими та використовувалися для патрульної та конвойної служби.
«Аріадне» – потоплена торпедами німецької субмарини «U-65» в Норвезькому морі 25 травня 1916 р.
«Спартіейт» – потоплений артвогнем німецько-турецького лінійного крейсера «Гебен» («Султан Селім Явуз») в Егейському морі 12 липня 1916 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1920-1921 рр. «Аргонот» роззброєний та проданий для комерційного використання американській фірмі, знаходився в експлуатації до 1927 р., затонув під час шторму. «Ніобе» використовувалася в якості несамохідної плав казарми в ВМБ Галіфакс (Канада) аж до 1956 р. Всі інші крейсери розібрані на метал 1923-1932 рр.
«Аметист», «Топаз», «Дайамонд», «Сепфайр»
(1903-1904 рр.)
Водотоннажність (норм.): 3.060 тонн, розміри: 113,7х12,3х4,23 метри, двигуни (потужність): «Аметист» – турбіни (12.600 к.с.)/решта – парові машини (10.200 к.с.), швидкість: «Аметист» – 23,5 вузла/решта – 21,5 вузла, дальність ходу: «Аметист» – 5.490 миль (на 10 вузлах)/решта – 7.020 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 25мм (скоси – 51мм), щити гармат – 25мм, рубка – 76мм, озброєння: 12х1 – 102мм/L50 гармат, 8х1 – 47мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 294 чол.
Бронепалубні крейсери 3-го рангу, призначені для тактичної взаємодії з лінійним флотом в водах метрополії, а не для колоніальної служби. Досить вдалі кораблі, які стали прототипом для наступних британських крейсерів аналогічного призначення. «Аметист» став першим британським крейсером (та першим артилерійським кораблем в світі), який був оздоблений турбінами в якості головних двигунів.
В ході Першої світової війни серія втрат не зазнала. Всі 4 крейсера виключені зі складу флоту 1921 р., розібрані на метал 1922-1924 рр.
«Хайфлайер», «Гіацинт», «Гермес», «Челленджер», «Енкаунтер»
(1904-1905 рр.)
Початковий вигляд після завершення будівництва
«Гермес» у вигляді крейсера-носія літаків (1913 р.)
Водотоннажність (норм.): 5.970 тонн, розміри: 114х17,1х6,3 метри, двигуни (потужність): парові машини (12.780 к.с.), швидкість: 21,5 вузлів, дальність ходу: 7.200 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 76мм), щити гармат – 76мм, рубка – 152мм, озброєння: 11х1 – 152мм/L45 гармат, 9х1 – 76мм/L45 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 450 чол.
Останні та найбільш досконалі бронепалубні крейсери 2-го рангу Королівського флоту. Мали машини підвищеної потужності, покращені показники маневровості, морехідності та автономності. «Гермес» став першим в історії кораблем, який, під час маневрів 1913 р., був обладнаний спеціальним устаткуванням для запуску літаків з палуби (щоправда, це устаткування було демонтоване після маневрів).
«Гермес» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-27» в Ла-Манші 31 жовтня 1914 р.
«Хайфлаєр» – затонув в наслідок підриву на мині біля Суецу 22 грудня 1915 р.
«Енкаунтер» – переданий Королівському австралійському флоту 1912 р., з 1915 р. – учбовий корабель, з 1919 р. – переобладнаний в базу підводних човнів, служив в такій якості до 1929 р. під назвою «Пінгвін». Розібраний на метал 1932 р.
Решта крейсерів виключена зі складу флоту 1922 р., продані на злам 1923-1925 рр.
«Сентінел», «Скірмішер», «Петрол», «Патфайндер», «Форвард», «Форсайт»
(1905-1906 рр.)
Водотоннажність (норм.): 2.850 тонн, розміри: 115,5х12х4,2 метри, двигуни (потужність): парові машини (16.500 к.с.), швидкість: 25,5 вузла, дальність ходу: 3.420 миль (на 10 вузлах), бронювання: пояс – 51мм, рубка – 76мм, палуба – 25мм, озброєння: 9х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 270 чол.
Перші легкі крейсери-розвідники («скаути») Королівського флоту. Призначалися також для лідирування флотилій есмінців. Проект розроблено на основі бронепалубних крейсерів 3-го рангу типу «Аметист». На відміну від прототипу, отримали легкий (51-мм) броньовий пояс вздовж бортів. Спочатку були озброєні 10 – 76мм та 8 – 47мм гарматами, але в 1911-1912 рр. були переозброєні на 102-мм артилерію.
«Патфайндер» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-21» в Північному морі 5 вересня 1914 р. Став першим бойовим кораблем в історії, який загинув від атаки підводного човна противника в ході бойових дій.
«Петрол» – сів на мілину на виході з гавані Хартлпула та був зруйнований артвогнем німецьких крейсерів під час нападу на узбережжя Йоркширу 16 грудня 1914 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1920-1921 рр., розібрана на метал 1922-1923 рр.
«Адвенчур», «Аттентів»
(1907 р.)
Водотоннажність (норм.): 2.640 тонн, розміри: 115,2х11,7х4,05 метри, двигуни (потужність): парові машини (16.800 к.с.), швидкість: 26,5 вузла, дальність ходу: 2.790 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 25мм (скоси – 37мм), рубка – 76мм, озброєння: 9х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 267 чол.
Варіант крейсерів попереднього типу без броньового поясу, проте дещо зросла швидкість. Стали останніми легкими крейсерами Британії з паровими машинами в якості двигунів. Також спочатку озброювалися 10 – 76мм та 8 – 47мм гарматами, але в 1911-1912 рр. були переозброєні на 102мм артилерію.
«Адвенчур» – потоплений торпедами німецької субмарини «UB-8» біля о. Гельголанд 11 серпня 1915 р.
«Аттентів» – виключений зі складу флоту 1922 р., розібраний на метал 1923-1924 рр.
«Беллона», «Боадіцея», «Бланш», «Блонде», «Амфіон», «Ектів», «Фіїрлесс»
(1909-1912 рр.)
Водотоннажність (норм.): 3.450 тонн, розміри: 123х12,6х4,5 метри, двигуни (потужність): турбіни (18.300 к.с.), швидкість: 26 вузлів, дальність ходу: 4.620 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 51мм), рубка – 102мм, озброєння: 10х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 315 чол.
Остання серія легких крейсерів-скаутів Королівського флоту та перші британські серійні крейсери з турбінами в якості двигунів. Мали також збільшений радіус дії. Попри всі удосконалення, стали останніми скаутами Королівського флоту, оскільки їх швидкісні покажчики вже не відповідали новим тактичним вимогам: швидкість новітніх лінійних крейсерів типу «Лайон» сягала 27 вузлів, а швидкість новітніх есмінців – впевнено перевершила відмітку в 30 вузлів.
«Амфіон» – затонув в наслідок підриву на міні в Північному морі 6 серпня 1914 р. та став першим бойовим кораблем Британії, який загинув у Великій війні.
«Блонде» – потоплена торпедами німецьких великих міноносців «V-78» та «G-96» в протоці Па-де-Кале в ночі проти 12 березня 1917 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1922-1923 рр., розібрана на метал в 1925-1928 рр.
«Бристоль», «Глазго», «Ньюкасл», «Ліверпуль», «Глостер»
(1910-1911 рр.)
Водотоннажність (норм.): 4.800 тонн, розміри: 138х14,1х4,8 метри, двигуни (потужність): турбіни (21.960 к.с.), швидкість: 25 вузлів, дальність ходу: 5.070 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 51мм (скоси – 63мм), щити гармат – 37мм, рубка – 102мм, озброєння: 2х1 – 152мм/L50 гармат, 10х1 – 102мм/L50 гармат, 1х1 – 76мм/L45 зенітна гармата (з 1916 р.), 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 480 чол.
Перші турбінні крейсери Британії, спеціально спроектовані для захисту океанських комунікацій. Проект розроблено на основі крейсерів-скаутів типу «Беллона». У порівнянні з прототипом були підсилені озброєння та бронювання, помітно зросла дальність ходу. Отримали найменування за назвами британських міст, що стане традиційним для наступних легких крейсерів аналогічного призначення (через що всі вони отримають спільну назву «тип “Town”», тобто «місто»).
«Глостер» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1924 р., здана на злам 1925-1927 рр.
«Фальмут», «Дартмут», «Веймут», «Ярмут»
(1911-1912 рр.)
Водотоннажність (норм.): 5.250 тонн, розміри: 138,6х14,7х4,83 метри, двигуни (потужність): турбіни (22.230 к.с.), швидкість: 25 вузлів, дальність ходу: 4.500 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 51мм (скоси – 63мм), щити гармат – 37мм, рубка – 102мм, озброєння: 8х1 – 152мм/L50 гармат, 1х1 – 76мм/L45 зенітна гармата (з 1916 р.), 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 474 чол.
Варіант крейсерів попереднього типу з підсиленим та уніфікованим озброєнням з 8 – 152мм гармат. Щоправда, за підсилення вогневої могутності довелося сплатити скороченням запасу пального та, відповідно, падінням дальності ходу.
«Веймут» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час бою біля Доггер-Банки 16 грудня 1914 р.
«Фальмут» – потоплений артвогнем німецьких лінкорів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1924 р., розібрана на метал 1925-1929 рр.
«Чатам», «Дублін», «Саутгемптон», «Мельбурн», «Сідней»
(1912-1913 рр.)
Водотоннажність (норм.): 5.430 тонн, розміри: 139,5х15х5,1 метри, двигуни (потужність): турбіни (25.260 к.с.), швидкість: 25,5 вузлів, дальність ходу: 4.500 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 51мм, траверси – 37мм, щити гармат – 37мм, рубка – 102мм, палуба – 25мм, озброєння: 8х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармати (з 1916 р.), 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 483 чол.
Перші британські легкі крейсери – захисники торгівлі, які отримали броньовий пояс вздовж бортів. Проект розроблено на основі крейсерів типу «Фальмут». «Мельбурн» та «Сідней» будувалися за рахунок бюджету Австралії та входили до складу Королівського австралійського флоту.
«Чатам» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-66» в Північному морі 19 серпня 1916 р.
«Дублін», «Саутгемптон» – виключені зі складу флоту 1928-1929 рр., розібрані на метал 1930-1932 рр.
«Мельбурн», «Сідней» – виключені зі складу флоту 1934 р., розібрані на метал 1935-1936 рр.
«Бірмінгем», «Лоустофт», «Ноттінгем», «Честер», «Біркенхед»
(1913-1915 рр.)
Водотоннажність (норм.): 5.790 тонн, розміри: 141х15,3х5,1 метри, двигуни (потужність): турбіни (26.100 к.с.), швидкість: 25,5 вузлів, дальність ходу: 4.290 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 63мм, траверси – 51мм, щити гармат – 37мм, рубка – 102мм, палуба – 37мм, озброєння: 9х1 – 152мм/L45 гармат («Честер», «Біркенхед»: 10х1 – 140мм/L50 гармат), 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармати (з 1916 р.), 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 492 чол.
Майже однотипні крейсерам попереднього типу, відрізнялися від них підсиленим бронюванням та додатковою 152-мм гарматою. «Честер» та «Біркенхед» будувалися на замовлення Греції під назвами «Ламброс Катсоніс» та «Антинавархос Контуоріотіс» та несли змінений склад озброєння (зі 140-мм гармат). Конфісковані Адміралтейством 1914 р.
«Ноттінгем» – потоплений торпедами німецької субмарини «U-52» в Північному морі 19 серпня 1916 р.
«Честер», «Біркенхед» – повернуті Греції після ремонту 1921 р.
«Бірмінгем», «Лоустофт» – виключені зі складу флоту 1931 р., розібрані на метал 1932-1935 рр.
«Аретьюза», «Орора», «Галатея», «Інконстант», «Пенелоуп»,
«Фаетон», «Рояліст», «Андаунтед»
(1914-1915 рр.)
Водотоннажність (норм.): 3.750 тонн, розміри: 132,9х12х3,9 метри, двигуни (потужність): турбіни (30.780 к.с.), швидкість: 28,5 вузлів, дальність ходу: 3.300 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 76мм, траверси – 51мм, щити гармат – 37мм, рубка – 102мм, палуба – 25мм, озброєння: 2х1 – 152мм/L45 гармат, 6х1 – 102мм/L45 гармат, 1х1 – 76мм/L45 зенітна гармата (з 1916 р.), 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 279 чол.
Перша серія т.зв. «легких крейсерів для Північного моря», призначених для тісної взаємодії з лінійним флотом в водах метрополії. Концептуально являли собою повернення до проекту «скаутів», але на новому технологічному рівні. За своїми швидкісними покажчиками були спроможні взаємодіяти з новітніми лінійними крейсерами та есмінцями.
«Аретьюза» – затонула в наслідок підриву на міні в Північному морі 11 лютого 1916 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1924-1925 рр., розібрана на метал 1926-1929 рр.
«Керолайн», «Керісфорт», «Комюс», «Конквест», «Корделія», «Клеопатра»
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 4.170 тонн, розміри: 135х12,6х4,2 метри, двигуни (потужність): турбіни (38.790 к.с.), швидкість: 28,5 вузлів, дальність ходу: 4.950 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 76мм, траверси – 51мм, щити гармат – 37мм, рубка – 152мм, палуба – 25мм, озброєння: 2х1 – 152мм/L45 гармат, 8х1 – 102мм/L45 гармат, 1х1 – 76мм/L45 зенітна гармата, 2х2+2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 321 чол.
Друга серія «легких крейсерів для Північного моря» та перша група легких крейсерів т.зв. «типу “C”» (оскільки всі назви крейсерів цієї серії починалися з латинської літери «С»). Проект являв собою подальший розвиток крейсерів типу «Аретьюза». В порівнянні з прототипом зросли морехідність та дальність ходу, було підсилено також артилерійське та торпедне озброєння.
«Комюс» – важко ушкоджений артвогнем німецьких лінійних крейсерів, затонув від отриманих ушкоджень під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1934-1935 рр., розібрані на метал на протязі 1935-1938 рр.
«Калліопа», «Кастор», «Сентаур», «Чемпіон», «Конкорд», «Констанс»,
«Кентерберрі», «Кембрієн», «Каледон», «Каліпсо»
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 4.290 тонн, розміри: 135,9х12,9х4,53 метри, двигуни (потужність): турбіни (40.500 к.с.), швидкість: 29 вузлів, дальність ходу: 4.560 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 76мм, траверси – 51мм, щити гармат – 63-37мм, рубка – 152мм, палуба – 25мм, озброєння: 3х1 – 152мм/L45 гармат, 4х1 – 102мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармати, 4х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 363 чол.
Друга (та найбільш чисельна) група легких крейсерів типу «С». Відрізнялися від прототипу підсиленим артилерійським та торпедним озброєнням та удосконаленою системою забезпечення живучості.
«Калліопа» – потоплена артвогнем німецьких лінійних крейсерів під час Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
«Констанс» – потоплена артвогнем німецьких легких крейсерів під час нічної фази Великої битви Північного моря 15 жовтня 1916 р.
«Конкорд», «Кембрієн», «Каледон» – переобладнані в учбові кораблі 1930-1931 рр., в такій якості служили до доби Другої світової війни.
Решта крейсерів серії виключена зі складу флоту 1935-1936 рр., продана на злам 1937-1938 рр.
«Брисбейн», «Аделаїда»
(1916-1917 рр.)
Водотоннажність (норм.): 6.180 тонн, розміри: 144х15,3х5,4 метри, двигуни (потужність): турбіни (27.300 к.с.), швидкість: 26,5 вузлів, дальність ходу: 4.500 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 76мм, траверси – 51мм, щити гармат – 63мм, рубка – 152мм, палуба – 37мм, озброєння: 9х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармати, 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 489 чол.
Останні крейсери родини «Town». Являли собою модифікацію крейсерів типу «Бірмінгем», перероблену у відповідності до вимог ВМС Австралії. Стали першими відносно великими артилерійськими кораблями, які були збудовані на австралійських корабельнях.
«Брисбейн» – виключений зі складу флоту 1938 р., потоплений в якості мішені під час артилерійських навчань 1940 р.
«Аделаїда» – переобладнана в учбовий корабель 1936 р., служила в такій якості до 1949 р., розібрана на метал 1950-1951 рр.
«Ковентрі», «Калькутта», «Коломбо», «Кейптаун», «Карлейль»
(1917 р.)
Водотоннажність (норм.): 4.380 тонн, розміри: 138х13,2х5,1 метри, двигуни (потужність): турбіни (40.800 к.с.), швидкість: 29 вузлів, дальність ходу: 5.100 миль (на 16 вузлах), бронювання: пояс – 76мм, траверси – 51мм, щити гармат – 63мм, рубка – 152мм, палуба – 25мм, озброєння: 5х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L45 зенітних гармати, 4х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 402 чол.
Остання та найбільш досконала група крейсерів типу «С». Отримали уніфіковане озброєння зі 152-мм гармат, причому всі гармати розміщувалися в діаметральний площині корпусу – через що їх бортовий залп практично не поступався бортовому залпу новітніх легких крейсерів Німеччини (ті несли по 8 – 150-мм гармат, але бортовий залп складав всього 5 стволів). Всього було замовлено 15 таких крейсерів, але добудовано було тільки 5. Замовлення на решту анулювали після укладення миру.
Увійшли до складу флоту вже після Великої битви Північного моря. В 1938-1939 рр. були переобладнані в крейсери протиповітряної оборони (152-мм гармати були замінені на спарені 102-мм зенітні установки). В такій якості взяли участь у Другій світовій війні.
Есмінці:
Тип «А/В» – 12 од.
(«Боксер», «Лайтнінг», «Перкьюпайн», «Конфлікт», «Візард», «Форвент», «Зефір», «Хенді», «Опоссум», «Ренджер», «Санфіш», «Серлі»)
(1897-1898 рр.)
Водотоннажність (норм.): 300 тонн, розміри: 61,5х5,7х2,1 метри, двигуни (потужність): парові машини (4.200 к.с.), швидкість: 25 вузлів, дальність ходу: 960 миль (на 14 вузлах), озброєння: 1х1 – 76мм/L40 гармата, 5х1 – 57мм/L40 гармати, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 51 чол.
Перші серійні есмінці («винищувачі») Королівського флоту. Отримали назву «есмінці 27-вузлового типу» через контрактну швидкість, яку мали розвивати ці кораблі. Всього в серії було 36 кораблів, але до доби Першої світової війни в складі флоту залишилося тільки 12. Використовувалися в системі берегової оборони колоніальних володінь Британської імперії.
В ході бойових дій було втрачено 2 одиниці («Боксер» та «Лайтнінг»). Решту виключено зі складу флоту 1918 р., продано на злам 1919-1921 рр.
Тип «С/D» – 60 од.
(«Десперейт», «Фейм», «Меллард», «Куейл», «Трешер», «Віраго», «Енглер», «Евон», «Біттерн», «Оттер», «Ірнест», «Гріфон», «Локаст», «Пантер», «Сіал», «Вулф», «Стар», «Уайтінг», «Бет», «Крейн», «Флаінг Фіш», «Брейзен», «Електра», «Рекрут», «Вулчур», «Вайолет», «Сільвія», «Мермейд», «Чирфул», «Оспрей», «Фейрі», «Джипсі», «Конкветт», «Сінтія», «Сін’єт», «Дав», «Буллфінч», «Кестрел», «Фавн», «Флірт», «Леопард», «Орвелл», «Лівен», «Петерел», «Спайтфул», «Стег», «Грейхаунд», «Рейсхорс», «Роубак», «Саксесс», «Мірмідон», «Сірен», «Віксен», «Остріч», «Фолкон», «Торн», «Віджилент», «Кенгуру», «Лайвлі», «Спрингслі»)
(1899-1903 рр.)
Водотоннажність (норм.): 360 тонн, розміри: 64,5х6,3х2,16 метри, двигуни (потужність): парові машини (5.700 к.с.), швидкість: 28 вузлів, дальність ходу: 1.080 миль (на 14 вузлах), озброєння: 1х1 – 76мм/L40 гармата, 5х1 – 57мм/L40 гармати, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 54 чол.
Т.зв. «есмінці 30-вузлового типу», які були створені з метою досягнення високої форсажної швидкості. Будувалися різними фірмами та досить розрізнялися між собою. Напередодні Першої світової війни вже вважалися застарілими та використовувалися в системі берегової оборони – як метрополії, так і заморських колоній.
В ході бойових дій було втрачено 10 одиниць («Рекрут», «Конкветт», «Чирфул», «Оттер», «Флірт», «Біттерн», «Фейрі», «Саксесс», «Мірмідон», «Фолкон»). Решту виключили зі складу флоту 1918-1919 рр., розібрали на метал 1920-1923 рр.
«Експрес», «Альбатрос», «Араб»
(1902 р.)
Водотоннажність (норм.): 450 тонн, розміри: 72,9х6,6х2,97 метри, двигуни (потужність): турбіни (9.240 к.с.), швидкість: 31,5 вузла, дальність ходу: 990 миль (на 18 вузлах), озброєння: 1х1 – 76мм/L40 гармата, 5х1 – 57мм/L40 гармати, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 72 чол.
Т.зв. «есмінці 33-х вузлового типу» та перші серійні бойові кораблі в історії, які оздоблювалися турбінами в якості головних двигунів. Це було зроблено з метою досягнення рекордної форсажної швидкості, але неопрацьованість турбін фактично залишила есмінці цього типу експериментальними – підтримувати рекордну швидкість (яку кораблі дійсно продемонстрували на випробуваннях) в умовах повсякденної експлуатації виявилося неможливим.
Всі 3 корабля були виключені зі складу флоту 1918 р., продані на злам 1919-1920 рр.
Тип «Е» («Рівер») – 36 од.
(«Ерне», «Еттрік», «Ексе», «Рібл», «Тевіот», «Аск», «Дервент», «Еден», «Фойл», «Ітчен», «Кеннет», «Джед», «Уеланд», «Червелл», «Ді», «Арун», «Блекуотер», «Гала», «Уейвні», «Челмер», «Колн», «Гаррі», «Несс», «Ніт», «Свейл», «Уре», «Віер», «Ліффі», «Мой», «Оуз», «Дун», «Бойн», «Кейн», «Ротер», «Стур», «Тест»)
(1903-1906 рр.)
Водотоннажність (норм.): 540 тонн, розміри: 69,6х7,23х2,7 метри, двигуни (потужність): парові машини (7.050 к.с.), швидкість: 26,5 вузлів, дальність ходу: 2.670 миль (на 12 вузлах), озброєння: 3х1 – 76мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 69 чол.
Перші по-справжньому морехідні есмінці Королівського флоту, в конструкції яких ставка була зроблена не на досягнення високої форсажної швидкості (яку, особливо в бойових умовах, підтримувати довгий час було все одне неможливо), а на морехідності, спроможності довгий час стабільно підтримувати крейсерську швидкість та дальності ходу. Спочатку несли артилерійське озброєння, аналогічне есмінцям попередніх типів, але з 1906 р. переозброєні на уніфікований 76-мм калібр. Всі кораблі серії несли найменування за назвами річок Британських островів – звідси і загальна назва серії «тип “River”» («річка»). В роки Першої світової війни переважно використовувалися в системі берегової оборони метрополії.
В ході бойових дій загинули 8 есмінців серії («Мой», «Гала», «Блекуотер», «Дервент», «Фойл», «Кейн», «Ітчен», «Еден»). Решта була виключена зі складу флоту 1919-1920 рр., розібрана на метал 1921-1925 рр.
Тип «F» («Трайбл») – 12 од.
(«Афріді», «Коссак», «Гурка», «Мохок», «Тартар», «Амазон», «Сарацин», «Крусейдер», «Маорі», «Нубієн», «Вікінг», «Зулу»)
(1907-1908 рр.)
Водотоннажність (норм.): 870 тонн, розміри: 84,3х8,55х2,73 метри, двигуни (потужність): турбіни (15.600 к.с.), швидкість: 33 вузли, дальність ходу: 1.500 миль (на 18 вузлах), озброєння: 5х1 – 76мм/L40 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 75 чол.
Есмінці якісно нового типу, які проектувалися як «океанські» (англ. «ocean-going destroyers»). Спроба вийшла не дуже вдалою: есмінці вийшли занадто коштовними для крупносерійної побудови, а їх турбіни виявилися досить неекономічними (в наслідок чого наявного запасу пального реально вистачало тільки для дій у прибережній зоні). Через це будівництво серії було обмежене лише 12 одиницями. Отримали найменування за назвами різноманітних племен та соціально-історичних груп – таких як «cossak» («козак») або «crusader» («хрестоносець») – через що мали спільну, але не зовсім точну, назву «тип “Trible”» («плем’я»).
В ході бойових дій було втрачено 5 одиниць («Гурка», «Маорі», «Вікінг», «Нубієн», «Зулу»). Носову частину «Зулу» та кормову частину «Нубієна» вдалося відбуксувати до Дувру, де з них було змонтовано новий есмінець, який отримав назву «Зубієн». Всі вцілілі есмінці серії було виключено зі складу флоту 1919 р., розібрано на метал 1920-1922 рр.
«Свіфт»
(1908 р.)
Водотоннажність (норм.): 2.160 тонн, розміри: 108,3х10,5х3,21 метри, двигуни (потужність): турбіни (30.000 к.с.), швидкість: 35 вузлів, дальність ходу: 1.860 миль (на 15 вузлах), озброєння: 4х1 – 102мм/L50 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 126 чол.
Один з революційних проектів адмірала Д. Фішера, який, поруч з лінкорами-дредноутами та лінійними крейсерами, мав скласти основу «нового флоту». Замислювався як «універсальний» корабель, який мав поєднувати якості ескадреного розвідника («скаута») та океанського есмінця. Проте корабель вийшов вкрай коштовним, за розмірами наближався до легких крейсерів типу «скаут», але помітно поступався їм в озброєнні – через що і залишився збудованим тільки в одному екземплярі. Що стосується його головної переваги – рекордної швидкості (35 вузлів), то «Свіфт» був спроможний розвинути її тільки в ідеальних умовах. В умовах реальної експлуатації швидкість корабля була значно меншою. Втім, попри недоліки, «Свіфт» став прототипом нового підкласу бойових кораблів – лідерів есмінців.
Корабель було виключено зі складу флоту 1921 р., здано на злам 1922 р.
Тип «G» («Бігл») – 16 од.
(«Бігл», «Бульдог», «Фоксхаунд», «Пінчер», «Грассхоппер», «Москіто», «Скорпіон», «Скурдж», «Рекун», «Ренард», «Вулверін», «Реттлснейк», «Гремпус», «Севідж», «Базіліск», «Харпі»)
(1909-1910 рр.)
Водотоннажність (норм.): 810 тонн, розміри: 83,7х8,49х2,67 метри, двигуни (потужність): турбіни (12.600 к.с.), швидкість: 27 вузлів, дальність ходу: 1.980 миль (на 15 вузлах), озброєння: 5х1 – 76мм/L40 гармат, 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 87 чол.
Більш дешевий, «бюджетний», варіант есмінців типу «Трайбл». На цих кораблях замість нафти в якості пального використовувалося більш звичне для тих часів вугілля. Також стали першими есмінцями, які отримали на озброєння нові 533-мм торпедні апарати.
В ході бойових дій загинули 3 одиниці («Пінчер», «Рекун», «Вулверін»). Решту есмінців виключено зі складу флоту 1920-1921 рр., розібрано на метал 1921-1924 рр.
Тип «Н» («Екорн») – 20 од.
(«Екорн», «Аларм», «Бріск», «Шелдрейк», «Стонч», «Хамелеон», «Комет», «Голдфінч», «Німесіс», «Нереїда», «Німфа», «Фьюрі», «Хоуп», «Ларн», «Ліра», «Мартін», «Мінстрел», «Редпоул», «Райфлмен», «Рубі»)
(1910-1911 рр.)
Водотоннажність (норм.): 840 тонн, розміри: 75,3х7,83х2,7 метри, двигуни (потужність): турбіни (13.500 к.с.), швидкість: 27,5 вузлів, дальність ходу: 1.920 миль (на 18 вузлах), озброєння: 2х1 – 102мм/L45 гармати, 2х1 – 76мм/L40 гармати, 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 78 чол.
Варіант есмінців попереднього типу з підсиленим артилерійським озброєнням та змішаним (вугільним та нафтовим) опаленням котлів. Стали базою для наступних серій британських есмінців.
В ході бойових дій втрачено 5 одиниць («Стонч», «Комет», «Голдфінч», «Мінстрел», «Німесіс»). Решту есмінців виключили зі складу флоту 1921 р., продали на злам на протязі 1922-1924 рр.
Тип «І» («Аріель») – 29 од.
(«Аріель», «Ахерон», «Еттек», «Гошок», «Хінд», «Хорнет», «Хайдра», «Діфендер», «Друїд», «Сендфлай», «Джакал», «Тігресс», «Лепвінг», «Лізард», «Фенікс», «Феррет», «Форестер», «Арчер», «Беджер», «Бівер», «Файрдрейк», «Лерчер», «Оук», «Парраматта», «Варрего», «Ярра», «Хуон», «Суон», «Торренс»)
(1911-1912 рр.)
Водотоннажність (норм.): 900 тонн, розміри: 75,6х7,86х2,79 метри, двигуни (потужність): турбіни (15.300 к.с.), швидкість: 30,5 вузлів, дальність ходу: 1.350 миль (на 24 вузлах), озброєння: 2х1 – 102мм/L45 гармати, 2х1 – 76мм/L40 гармати, 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 72 чол.
Подальший розвиток типу «Н». Мали цілковито нафтове опалення котлів та підвищену швидкість. 6 останніх кораблів серії будувалися на замовлення Королівського австралійського флоту та несли змінений склад торпедного озброєння (3х1 – 456мм торпедних апарати).
В ході бойових дій загинули 7 кораблів серії («Аріель», «Еттек», «Фенікс», «Беджер», «Діфендер», «Феррет», «Сендфлай»). Решту есмінців (крім австралійських) виключили зі складу флоту 1921-1922 рр., розібрали на метал 1922-1924 рр.
«Парраматта», «Варрего», «Ярра», «Хуон», «Суон», «Торренс» – виключені зі складу Королівського австралійського флоту 1930 р., здані на злам 1931-1932 рр.
Тип «К/L» («Акаста») – 42 од.
(«Акаста», «Ачейтес», «Ембускейд», «Крістофер», «Кокетрайс», «Контест», «Шарк», «Спаррохоук», «Спітфайр», «Лінкс», «Мідж», «Оул», «Харді», «Парагон», «Порпойс», «Юніті», «Віктор», «Ардент», «Форчен», «Гарланд», «Левеллін», «Ленокс», «Лойял», «Легіон», «Лафорей», «Лоуфорд», «Луїс», «Лайдіард», «Лаертес», «Лайзендер», «Ланс», «Лукаут», «Лорел», «Ліберті», «Ларк», «Лендрейл», «Леверок», «Ліннет», «Лохенвар», «Лассоу», «Леонідас», «Люціфер»)
(1912-1914 рр.)
Водотоннажність (норм.): 990 тонн, розміри: 81,3х8,25х2,94 метри, двигуни (потужність): турбіни (24.300 к.с.), швидкість: 32,5 вузла, дальність ходу: 2.430 миль (на 15 вузлах), озброєння: 3х1 – 102мм/L45 гармати, 2х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 78 чол.
Значно удосконалений варіант типу «І», з уніфікованим озброєнням зі 102-мм гармат, більш потужними турбінами, більшою швидкістю, збільшеною дальністю ходу та покращеною морехідністю. Будувалися як «стандартні» есмінці Гранд-Фліту, які призначалися для дій в Північному морі. І, саме через це, на есмінці цього типу випав основний тягар бойових дій під час Першої світової війни – що і пояснює їх важкі втрати.
В ході бойових дій загинули 20 есмінців серії («Харді», «Гарланд», «Ліберті», «Ардент», «Шарк», «Спаррохоук», «Форчен», «Контест», «Парагон», «Лінкс», «Лафорей», «Лассоу», «Луїс», «Ландрейл», «Легіон», «Порпойс», «Мідж», «Юніті», «Ларк», «Леонідас»). З вцілілих «Ланс» та «Люціфер» 1921 р. були продані до Бразилії. Решту есмінців виключили зі складу флоту 1924-1925 рр., розібрали на метал 1926-1929 рр.
«Талісман», «Термагант», «Трайдент», «Турбулент»
(1914-1915 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.380 тонн, розміри: 94,5х8,7х3,3 метри, двигуни (потужність): турбіни (25.800 к.с.), швидкість: 32 вузла, дальність ходу: 2.640 миль (на 15 вузлах), озброєння: 5х1 – 102мм/L45 гармат, 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 102 чол.
Великі есмінці з потужним артилерійським та торпедним озброєнням, які, за своїми характеристиками, нагадували «Свіфт». Будувалися на замовлення Туреччини та мали компенсувати відсутність у складі турецького флоту сучасних легких крейсерів. Конфісковані Адміралтейством 1914 р., використовувалися переважно в якості лідерів.
В ході бойових дій було втрачено 2 одиниці («Термагант», «Турбулент»). Два інших корабля виключені зі складу флоту 1922 р., здані на злам 1923-1924 рр.
«Бота», «Броук», «Фолкнор», «Тіпперері»
(1914-1915 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.920 тонн, розміри: 100,8х9,96х3,57 метри, двигуни (потужність): турбіни (30.750 к.с.), швидкість: 33 вузла, дальність ходу: 4.200 миль (на 15 вузлах), озброєння: 6х1 – 102мм/L45 гармат, 4х1 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 198 чол.
Великі океанські есмінці, які несли рекордно потужне артилерійське озброєння. Будувалися на замовлення Чилі та призначалися для дій в південно-східній частині Тихого океану. Всього в серії було 6 кораблів, але перші 2 («Альміранте Лінч» та «Альміранте Конделл») встигли вийти до Чилі ще навесні 1914 р. Проте 4 інших (будувалися під назвами «Альміранте Сімпсон», «Альміранте Вільямс», «Альміранте Урібе» та «Альміранте Ріверос») були конфісковані Адміралтейством та включені до складу Гранд-Фліту. Використовувалися переважно в якості лідерів.
В ході бойових дій загинуло 2 корабля («Фолкнор» та «Тіпперері»). 2 інших повернуті Чилі після ремонту 1921 р.
«Медея», «Медуза», «Мельпомена», «Мелампус»
(1914-1915 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.080 тонн, розміри: 83,4х8,1х2,7 метри, двигуни (потужність): турбіни (27.480 к.с.), швидкість: 36 вузлів, дальність ходу: 2.190 миль (на 18 вузлах), озброєння: 3х1 – 102мм/L45 гармат, 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 81 чол.
Будувалися на замовлення Греції під назвами «Кріті», «Лесбос», «Хіос» та «Самос», конфісковані Адміралтейством 1914 р. Конструктивно були близькі до британських есмінців типу «М», але відрізнялися від них більшою швидкістю.
В ході бойових дій загинув тільки 1 корабель («Медуза»). 3 інших були повернуті Греції 1921 р.
Тип «М» («Менсфілд») – 72 од.
(«Менсфілд», «Матчлесс», «Маррі», «Мангс», «Мілн», «Мурсом», «Морріс», «Ментор», «Мастіф», «Метеор», «Міранда», «Мінос», «Менлі», «Монс», «Марна», «Містік», «Меннерс», «Мендейт», «Меджік», «Морсбі», «Марміон», «Мартіал», «Мері Роуз», «Мінейс», «Майкл», «Мілбрук», «Мініон», «Манстер», «Мун», «Морнінг Стар», «Маунсі», «Маскетір», «Мамелюк», «Марвелл», «Майндфул», «Нонсач», «Негро», «Нессус», «Непієн», «Нереус», «Нерісса», «Нобл», «Нізам», «Номад», «Нонпарел», «Нормен», «Нортекс», «Норт Стар», «Обд’юрейт», «Онслоу», «Опал», «Офелія», «Оссорі», «Оракл», «Нестор», «Непір», «Нікейтор», «Паладін», «Патрієн», «Патрідж», «Патріцієн», «Пелікан», «Петріот», «Петард», «Нарборо», «Нортекс», «Нарвал», «Осіріс», «Обсервер», «Оппортьюн», «Обідієнт», «Оріана»)
(1914-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.050 тонн, розміри: 82,8х8,25х3 метри, двигуни (потужність): турбіни (24.300 к.с.), швидкість: 34,5 вузлів, дальність ходу: 2.730 миль (на 15 вузлах), озброєння: 3х1 – 102мм/L45 гармат, 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 78 чол.
Найбільш чисельна серія британських «стандартних» есмінців доби Першої світової війни. Розроблена на основі попередньої серії «K/L». Перші 12 есмінців були замовлені ще в межах довоєнної програми 1913 р., решта – по мобілізаційній програмі після оголошення війни. Як і їх попередники, стали основними «робочими конячками» Royal Navy в роки війни – через що і зазнали важких втрат.
В ході бойових дій загинули 19 есмінців («Нестор», «Номад», «Меннерс», «Мілбрук», «Морнінг Стар», «Нерісса», «Оссорі», «Опал», «Мері Роуз», «Метеор», «Мінос», «Марміон», «Нессус», «Норт Стар», «Нарвал», «Нарборо», «Нікейтор», «Негро», «Партрідж»). З вцілілих «Офелію» передали, а «Осіріс» та «Обсервер» продали Греції 1923 р. Решту кораблів серії виключили зі складу флоту 1927-1929 рр. та здали на злам 1928-1932 рр.
«Лайтфут», «Кемпенфельт», «Марксмен», «Німрод», «Етьюріел», «Гренвілл», «Хост», «Сомарес», «Сеймур»
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.560 тонн, розміри: 99х9,75х3,72 метри, двигуни (потужність): турбіни (36.000 к.с.), швидкість: 34 вузли, дальність ходу: 4.290 миль (на 15 вузлах), озброєння: 4х1 – 102мм/L45 гармат, 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 108 чол.
Перші серійні лідери Королівського флоту, спеціально спроектовані в якості флагманів торпедних флотилій. Призначалися для лідирування есмінців типу «М». В порівнянні з ними мали більшу водотоннажність (для розміщення штабу флотилії), більшу дальність ходу та несли додаткову 102-мм гармату.
В ході бойових дій загинули 3 одиниці («Марксмен», «Кемпенфельт», «Хост»). Решту кораблів виключили зі складу флоту 1930 р., розібрали на метал 1931-1933 рр.
Тип «R/S» («Редсток») – 24 од.
(«Редсток», «Рейдер», «Ромола», «Ровена», «Рестлесс», «Рігорус», «Рокет», «Редголент», «Редаут», «Рекрут», «Редіант», «Ретрайвер», «Сабріна», «Стерджен», «Сеттер», «Сарпедон», «Сюрпрайс», «Сібілл», «Саймум», «Скейт», «Старфіш», «Скілфул», «Спрінгбок», «Стронгбоу»)
(1916-1917 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.170 тонн, розміри: 87,3х8,4х2,7 метри, двигуни (потужність): турбіни (30.900 к.с.), швидкість: 36 вузлів, дальність ходу: 3.240 миль (на 15 вузлах), озброєння: 3х1 – 102мм/L45 гармат, 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 90 чол.
Останні та найбільш досконалі британські есмінці доби Першої світової війни. Являли собою удосконалений варіант типу «М» зі збільшеною швидкістю, більшою дальністю ходу та поліпшеною морехідністю. Отримали також модернізовані гармати з підвищеними скорострільністю та далекобійністю. Всього було замовлено 120 одиниць таких есмінців, але до кінця війни флоту були здані тільки 24 одиниці. Замовлення на решту були анульовані.
Есмінці цього типу почали вступати до складу флоту вже після Великої битви Північного моря. В ході бойових дій загинули 4 одиниці («Рекрут», «Сюрпрайс», «Сеттер» та «Саймум»). З інших 4 одиниці («Рестлесс», «Редіант», «Сабріна» та «Стронгбоу») передані Чилі 1923 р. в порядку компенсації за конфіскований 1914 р., але так і недобудований лінкор «Альміранте Кохрейн». 2 есмінця («Редголент», «Ретрайвер») були продані до Сіаму (Таїланду) 1927 р. Решту кораблів виключили зі складу флоту 1935-1936 рр., розібрали на метал 1936-1938 рр.
«Паркер», «Спенсер», «Кеппел», «Рук», «Уоллейс», «Шекспір»
(1917 р.)
Водотоннажність (норм.): 1.680 тонн, розміри: 102х9,9х3,87 метри, двигуни (потужність): турбіни (37.800 к.с.), швидкість: 35,5 вузлів, дальність ходу: 4.530 миль (на 15 вузлах), озброєння: 4х1 – 102мм/L45 гармат, 2х2 – 533мм торпедних апаратів, екіпаж: 123 чол.
Друга серія британських лідерів, являла собою удосконалений варіант типу «Лайтфут». В порівнянні з прототипом зросли швидкість та дальність ходу, покращилась морехідність. Кораблі також отримали модернізовану артилерію, було удосконалено розташування гармат та командних постів. Призначалися для лідирування есмінців типу «S/R».
В ході бойових дій доби Першої світової війни серія втрат не зазнала. «Спенсер», «Кеппел» та «Шекспір» переобладнані в учбові кораблі 1931-1932 рр. Решта кораблів була виключена зі складу флоту 1937-1938 рр., продана на злам 1938-1939 рр.
Міноносці:
«140-футовий» тип — 12 од.
(«ТВ-87» — «ТВ-98»)
(1893-1895 рр.)
Водотоннажність (норм.): 120 тонн, розміри: 42,9х4,5х1,62 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.560 к.с.), швидкість: 22,5 вузлів, дальність ходу: 690 миль (на 8 вузлах), озброєння: 4х1 – 37мм/L39 гармат, 2х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 24 чол.
«Стандартні» британські міноносці 1890-х рр., складали основу торпедних сил Королівського флоту наприкінці ХІХ ст. Напередодні Першої світової війни вважалися застарілими, використовувалися в системі берегової оборони Гібралтара та Британської Індії.
В ході бойових дій було втрачено 2 одиниці («ТВ-90», «ТВ-96»). Решту міноносців виключили зі складу флоту 1918 р., продані на злам 1919-1920 рр.
«160-футовий» тип — 15 од.
(«ТВ-99» — «ТВ-104», «ТВ-109» — «ТВ-117»)
(1900-1905 рр.)
Водотоннажність (норм.): 210 тонн, розміри: 51,3х5,4х1,83 метри, двигуни (потужність): парові машини (3.000 к.с.), швидкість: 25 вузлів, дальність ходу: 570 миль (на 10 вузлах), озброєння: 3х1 – 47мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 33 чол.
Удосконалений варіант міноносців попереднього типу, з підсиленим артилерійським озброєнням та підвищеною швидкістю ходу. Напередодні Першої світової війни використовувалися в системі берегової оборони Ла-Маншу та в Середземному морі.
В ході бойових дій було втрачено 3 одиниці («ТВ-100», «ТВ-103», «ТВ-117»). Решту кораблів серії виключили зі складу флоту 1918 р., розібрали на метал 1919-1922 рр.
Тип «Крикет» – 36 од.
(«ТВ-1» — «ТВ-36»)
(1906-1908 рр.)
Водотоннажність (норм.): 270 тонн, розміри: 54,6х5,49х1,86 метри, двигуни (потужність): турбіни (3.750 к.с.), швидкість: 26,5 вузлів, дальність ходу: 1.050 миль (на 15 вузлах), озброєння: 2х1 – 76мм/L40 гармат, 3х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 36 чол.
Будувалися як «прибережні есмінці», які мали вивільнити для використання у відкритому морі «океанські есмінці». На відміну від попередників, отримали турбіни в якості двигунів та більш потужні 76-мм гармати. Під час війни використовувалися в системі берегової оборони метрополії.
В ході бойових дій було втрачено 6 одиниць («ТВ-9» — «ТВ-13», «ТВ-24»). Решту міноносців виключили зі складу флоту 1920 р., розібрали на метал 1921-1924 рр.
Підводні човни:
Тип «А» — 8 од.
(«А-5» — «А-12»)
(1903-1904 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 180/210 тонн, розміри: 32,1х3,9х3 метри, двигуни (потужність): ДВЗ (540 к.с.)/ЕД (150 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 10,5/6 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 600 миль (на 6 вузлах)/39 миль (на 3,5 вузлах), озброєння: 2 – носових 456мм торпедних апарата (2 торпеди), екіпаж: 12 чол.
Перші серійні субмарини Королівського флоту, які були прийняті на озброєння. Розроблені на основі експериментального підводного човна конструкції американського інженера Д. Холланда. В надводному положенні рухалися за допомогою двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ), пальним для яких слугував бензин, під водою — за допомогою електродвигуна (ЕД). Всього в серії було 12 човнів, але перші 4 були списані ще до початку світової війни. Решта використовувалася в якості учбових.
Виключені зі складу флоту 1918 р., здані на злам 1918-1919 рр.
Тип «В» — 10 од.
(«В-3» — «В-12»)
(1904-1906 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 270/330 тонн, розміри: 43,2х4,26х3,42 метри, двигуни (потужність): ДВЗ (600 к.с.)/ЕД (180 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 12/6,5 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 990 миль (на 8 вузлах)/36 миль (на 4 вузлах), озброєння: 2 – носових 456мм торпедних апарата (4 торпеди), екіпаж: 15 чол.
Удосконалений варіант човнів типу «А», призначений для дій в прибережній зоні. В серії було 12 одиниць, але «В-1» була списана після пожежі 1909 р., «В-2» загинула в наслідок зіткнення з лайнером 1912 р. В роки Першої світової війни використовувалися в зоні Середземного моря та протоки Ла-Манш.
В ході бойових дій було втрачено тільки 1 одиницю («В-10»). Решту субмарин виключили зі складу флоту 1918 р., здали на злам 1919-1921 рр.
Тип «С» — 36 од.
(«С-1» — «С-36»)
(1906-1909 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 300/360 тонн, розміри: 43,8х4,5х3,45 метри, двигуни (потужність): ДВЗ (600 к.с.)/ЕД (300 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 12,5/7,5 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 1.830 миль (на 6 вузлах)/42 милі (на 4 вузлах), озброєння: 2 – носових 456мм торпедних апарата (4 торпеди), екіпаж: 18 чол.
Крупна серія підводних човнів берегової оборони, які стали вершиною розвитку субмарин попередніх типів. Відрізнялися від попередників значно кращими умовами для екіпажів, більшою надійністю, збільшеною дальністю ходу та покращеною морехідністю.
В ході бойових дій загинуло 12 субмарин («С-3», «С-11», «С-16», «С-26», «С-27», «С-29», «С-31» — «С-35»). Вцілілі човни були виключені зі складу флоту 1919 р., розібрані на метал на протязі 1920-1923 рр.
Тип «D» — 9 од.
(«D-1» — «D-9»)
(1909-1911 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 480/570 тонн, розміри: 49,5х6,39х3,54 метри, двигуни (потужність): дизель (1.200 к.с.)/ЕД (570 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 14/10 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 2.490 миль (на 8 вузлах)/45 миль (на 4 вузлах), озброєння: 2 – носових, 1 — кормовий 456мм торпедних апарата (6 торпед), екіпаж: 24 чол.
Перші британські підводні човни з дизельними двигунами (замість двигунів на бензині). Також несли підсилене торпедне озброєння (додався кормовий торпедний апарат). Застосування дизелів дозволило істотно збільшити оперативний радіус дії субмарин, але неопрацьованість двигунів такого типу зробила ці субмарини досить ненадійними. Через це їх будівництво обмежилося тільки 9 одиницями.
В ході бойових дій було втрачено 4 підводних човна («D-2», «D-3», «D-5», «D-6»). Решту виключили зі складу флоту 1922 р., продали на злам 1923-1925 рр.
Тип «Е» — 57 од.
(«Е-1» — «Е-51», «АЕ-1» — «АЕ-6»)
(1912-1916 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 660/780 тонн, розміри: 54,6х4,62х3,78 метри, двигуни (потужність): дизелі (1.620 к.с.)/ЕД (840 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 15,5/10,5 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 3.000 миль (на 10 вузлах)/66 миль (на 5 вузлах), озброєння: 1х1 — 76мм/L40 гармата, 2 – носових, 2 — бортових, 1 — кормовий 456мм торпедних апарата (7 торпед), екіпаж: 30 чол.
Подальший розвиток субмарин типу «D». Стали першими підводними човнами Британії, які були спроможні діяти біля узбережжя противника. Виявилися досить вдалими за конструкцією, через що стали найбільш чисельною серією британських субмарин доби Першої світової війни та слугували прототипом для наступних серій британських човнів. Човни з індексами «АЕ» будувалися на замовлення Королівського австралійського флоту. На човни цього типу впав основний тягар бойових дій під час війни, через що вони зазнали дуже важких втрат.
В ході бойових дій загинули 32 субмарини («Е-1», «Е-2», «Е-5» — «Е-8», «Е-9», «Е-10», «Е-14» — «Е-20», «Е-22», «Е-24», «Е-26», «Е-29», «Е-30», «Е-34», «Е-36», «Е-37», «Е-41», «Е-43», «Е-45», «Е-47», «Е-49», «Е-50», «АЕ-1», «АЕ-2»). Крім того, «Е-13» сіла на мілину в данських територіальних водах та була інтернована до кінця війни. Вцілілі субмарини були виключені зі складу флоту 1922-1923 рр., розібрані на метал 1924-1931 рр.
Тип «F» — 3 од.
(«F-1» — «F-3»)
(1915 р.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 390/510 тонн, розміри: 46,2х4,92х3,21 метри, двигуни (потужність): дизель (900 к.с.)/ЕД (405 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 14,5/8,5 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 3.000 миль (на 8 вузлах)/90 миль (на 4 вузлах), озброєння: 1х1 — 37мм/L39 гармата, 2 – носових, 1 — кормовий 533мм торпедних апарата (6 торпед), екіпаж: 21 чол.
Значно удосконалений варіант підводних човнів берегової оборони, розробка італійського концерну FIAT. Майже однотипні підводним човнам типу «F» італійського ВМФ. Отримали на озброєння більш потужні 533-мм торпедні апарати. Попри вдалу конструкцію, мала потреба в підводних човнах берегової оборони в умовах війни призвела до того, що будівництво серії було обмежене 3 одиницями.
В ході війни серія втрат не зазнала. Всі 3 субмарини переведені в статус учбових 1918 р., виключені зі складу флоту 1922 р., здані на злам 1924-1925 рр.
Тип «G» — 12 од.
(«G-1» — «G-12»)
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 720/870 тонн, розміри: 57,3х6,96х4,23 метри, двигуни (потужність): дизель (1.650 к.с.)/ЕД (870 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 14,5/9 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 3.150 миль (на 10 вузлах)/96 миль (на 3,5 вузлах), озброєння: 1х1 — 76мм/L40 гармата, 2 – носових, 2 — бортових 456мм торпедних апарати (6 торпед), 1 — кормовий 533мм торпедний апарат (2 торпеди), екіпаж: 30 чол.
Удосконалений варіант човнів типу «Е», призначений для дій біля узбережжя противника. Відносилися до субмарин «крейсерського» типу. Мали збільшену дальність ходу під водою та вперше були оздоблені гідрофонами ще на стадії будівництва.
В ході бойових дій було втрачено 4 одиниці («G-7», «G-8», «G-9», «G-11»). Решту виключили зі складу флоту 1922 р., розібрали на метал 1924-1926 рр.
Тип «Н» — 30 од.
(«Н-1» — «Н-30»)
(1915-1917 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 360/480 тонн, розміри: 45,6х4,83х3,69 метри, двигуни (потужність): дизель (480 к.с.)/ЕД (600 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 13/10,5 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 1.830 миль (на 9 вузлах)/126 миль (на 3,5 вузлах), озброєння: 4 – носових 533мм торпедних апарата (6 торпед), екіпаж: 24 чол.
Досить вдалі підводні човни конструкції американського інженера Д. Холланда, які, станом на 1914 р., вже знаходилися на озброєнні ВМС США та постачалися на експорт (до Італії, Чилі та Росії). Британське Адміралтейство вирішило придбати човни цього типу для свого флоту через їх відносну дешевизну, технологічність та швидкість будівництва (до того ж, ці субмарини мали досить високі ТТХ в плані керованості, маневровості, швидкості занурення тощо). Але неможливість напряму придбати субмарини в США через американський закон про нейтралітет призвела до того, що вони збиралися на корабельні концерну “Віккерс” в Монреалі (Канада). Агрегати до них постачалися з США практично нелегальним шляхом. Всього було замовлено 54 таких субмарини, але до кінця війни здати флоту встигли лише 30 одиниць. Ще 6 човнів (під індексами «СС-1» — «СС-6») були добудовані для Королівського канадського флоту вже після укладення миру. Канадські човни знаходилися на службі аж до доби Другої світової війни.
В ході бойових дій було втрачено 4 одиниці («Н-3», «Н-6», «Н-9», «Н-10»). «Н-8» сіла на мілину в територіальних водах Голландії та була інтернована голландською владою. Згодом була викуплена голландським урядом та увійшла до складу голландського флоту під індексом «О-8». З інших човнів 6 одиниць («Н-13», «Н-16» — «Н-20») були передані Чилі 1921-1923 рр. в порядку компенсації за недобудований лінкор «Альміранте Кохрейн». Решту виключили зі складу флоту 1936-1937 рр., розібрали на метал 1938-1939 рр.
Тип «J» — 6 од.
(«J-1» — «J-6»)
(1916 р.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 1.200/1.680 тонн, розміри: 84,3х7,2х4,2 метри, двигуни (потужність): дизель (3.600 к.с.)/ЕД (1.350 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 19/9,5 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 5.100 миль (на 10 вузлах)/60 миль (на 4 вузлах), озброєння: 1х1 — 76мм/L40 гармата, 1х1 — 40мм/L39 гармата, 4 – носових, 2 — кормових 456мм торпедних апарата (12 торпед), екіпаж: 45 чол.
Підводні човни т.зв. «ескадреного» типу та найбільші підводні човни, які до цього часу будувалися у Великій Британії. Створені з ініціативи адмірала Д. Фішера та призначалися для тактичної взаємодії з лінійним флотом. З цією метою такі човни мали підтримувати високу надводну швидкість (не менше за 20 вузлів). Але громіздкість дизельних двигунів не дозволила втиснути в обмежений обсяг корпусу енергетичну установку достатньої потужності. Через це запланованої швидкості так і не досягли і будівництво серії було обмежене 6 одиницями.
В ході бойових дій загинули 2 одиниці («J-4», «J-6»). 4 інших були передані до складу Королівського австралійського флоту 1919 р. Виключені зі складу флоту 1924 р. «J-1» та «J-2» затоплені в протоці Басса 1925 р. «J-3» та «J-5» використовувалися як хвилерізи в затоці Порт-Філіп з 1926 р.
Тип “К” — 12 од.
(“К-1” — “К-12”)
(1916-1917 рр.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 1.980/2.520 тонн, розміри: 102х8,1х5,7 метри, двигуни (потужність): турбіни (10.500 к.с.)/ЕД (1.440 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 24/8 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 12.300 миль (на 9 вузлах)/42 милі (на 4 вузлах), озброєння: 3х1 — 102мм/L45 гармат, 4 – носових, 4 — бортових 456мм торпедних апарата (16 торпед), екіпаж: 60 чол.
“Ескадрені” підводні човни, які стали найбільшими за розміром в своєму класі та які, нарешті, досягли швидкісних показників, які вимагав адмірал Фішер. Це було досягнуто завдяки застосуванню турбін в якості двигунів надводного ходу. І саме це зробило субмарини вкрай ненадійними, складними в експлуатації та аварійно небезпечними. Необхідність герметично задраювати димові труби та вентилятори турбін робила процедуру занурювання ризикованою та довготривалою, причому помилка при задраюванні загрожувала катастрофою. Після спливання на поверхню човен біля 15 хвилин залишався нерухомим — доки не були підняті пари в котлах. Всі ці обставини зробили субмарини типу “К” мало придатними для використання в бойових діях. Британські моряки розшифровували позначення «тип “К”» як «тип “Катастрофа”».
В ході бойових дій було втрачено 3 одиниці (“К-1”, “К-4”, “К-5”), причому жодна з них не була потоплена противником, всі загинули в наслідок аварій. Решту субмарин виключили зі складу флоту 1926 р., розібрали на метал 1928-1932 рр.
Тип “М” — 3 од.
(“М-1” — “М-3”)
(1917 р.)
Водотоннажність (надвод./підвод.): 1.590/1.950 тонн, розміри: 90,3х7,5х4,8 метри, двигуни (потужність): дизель (2.400 к.с.)/ЕД (1.620 к.с.), швидкість (надвод./підвод.): 15/9 вузлів, дальність ходу (надвод./підвод.): 4.500 миль (на 10 вузлах)/78 миль (на 4 вузлах), озброєння: 1х1 — 305мм/L35 гармата, 1х1 — 76мм/L40 гармата, 4 – носових 456мм торпедних апарата (4 торпеди), екіпаж: 66 чол.
Унікальні підводні монітори, призначені для завдання несподіваних артилерійських ударів по береговим об’єктам противника. Їх головним озброєнням були не торпеди, а 305-мм гармати, які були зняті з ескадрених броненосців типу “Маджестік”. Конструктивно були створені на основі субмарин типу “К”, але турбіни були замінені на більш придатні для підводних човнів дизельні двигуни.
Всі 3 субмарини серії вступили до строю вже після Великої битви Північного моря та майже не взяли участі в бойових діях Першої світової війни. Виключені зі складу флоту 1932 р., розібрані на метал 1933-1935 рр.
Монітори:
“Мерсей”, “Хамбер”, “Северн”
(1913 р.)
Водотоннажність (норм.): 1.530 тонн, розміри: 81,3х14,94х1,83 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.470 к.с.), швидкість: 9,5 вузлів, дальність ходу: 1.650 миль (на 8 вузлах), бронювання: пояс — 76мм, барбет — 90мм, башта — 102мм, озброєння: 1х2 – 152мм/L50 гармат, 2х1 – 120мм/L18 гаубиць, 4х1 — 47мм/L40 гармат, екіпаж: 138 чол.
Будувалися на замовлення Бразилії під назвами “Джаварі”, “Солімоес” та “Мадейра”. Призначалися для використання в басейні р. Амазонка. Після завершення будівництва були затримані в Британії через те, що бразильці не змогли вчасно сплатити за кораблі. Були викуплені Адміралтейством у фірми-будівельника після початку Першої світової війни.
В ході бойових дій серія втрат не зазнала. Після остаточної відмови Бразилії від кораблів були виключені зі складу флоту 1919 р., розібрані на метал 1920-1922 рр.
“Раглан”, “Робертс”, “Еберкромбі”, “Хевлок”
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 6.150 тонн, розміри: 102х27,3х3 метри, двигуни (потужність): парові машини (2.190 к.с.), швидкість: 6,5 вузлів, дальність ходу: 2.250 миль (на 4 вузлах), бронювання: пояс — 102мм, траверси — 76мм, барбет — 203мм, башта — 254мм, палуба — 51мм, озброєння: 1х2 – 356мм/L45 гармат, 2х1 – 76мм/L50 гармат, 2х1 — 47мм/L40 гармат, екіпаж: 198 чол.
Перші британські монітори, спеціально збудовані для надання вогневої підтримки сухопутним військам в прибережній зоні. Кораблі створювалися навколо артилерійських башт з двома 356-мм гарматами в кожній. Ці башти були розроблені американською компанією “Бетлхем Стіл” для грецького лінкора “Саламіс”, який будувався в Німеччині. Після початку Першої світової війни та оголошення блокади Німеччині доставити вже готові гарматні башти німецькій фірмі-будівельнику лінкора стало неможливим — і їх викупило Адміралтейство. Монітори будувалися вкрай поспіх, з метою максимального прискорення будівництва в якості двигунів для них були використані стандартні парові машини торговельних суден — що негативно вплинуло на швидкість та маневровість кораблів.
“Раглан” — потоплений артвогнем німецько-турецького лінійного крейсера “Гебен” (“Султан Селім Явуз”) в Егейському морі 11 липня 1916 р.
“Еберкромбі”, “Хевлок” — виключені зі складу флоту та роззброєні 1919 р., використовувалися в якості допоміжних портових суден до 1926 р., здані на злам 1927 р.
“Робертс” — виключений зі складу флоту та роззброєний 1919 р., проданий приватній фірмі, використовувався як плавучий кран до 1935 р., проданий на злам 1936 р.
“Лорд Клайв”, “Дженерал Кроуфорд”, “Ерл оф Пітерсборо”, “Сер Томас Піктон”, “Принс Юджін”, “Принс Руперт”, “Сер Джон Мур”, “Дженерал Вулф”
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 5.940 тонн, розміри: 102х26,7х2,7 метри, двигуни (потужність): парові машини (2.340 к.с.), швидкість: 7,5 вузлів, дальність ходу: 2.430 миль (на 4 вузлах), бронювання: пояс — 152мм, траверси — 102мм, барбет — 203мм, башта — 267мм, палуба — 51мм, озброєння: 1х2 – 305мм/L35 гармат, 2х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 — 47мм/L40 гармат, екіпаж: 195 чол.
Друга серія британських моніторів, створена на основі попередньої. Завдяки застосуванню більш легкого озброєння (305-мм гармати, які були зняті з ескадрених броненосців типу “Маджестік”) було істотно підсилене бронювання. Також покращилися швидкісні та маневрові характеристики кораблів.
“Принс Руперт” — потоплений торпедами німецької субмарини “UB-27” біля узбережжя Фландрії 18 вересня 1916 р.
Решта моніторів виключена зі складу флоту 1918-1919 рр., розібрана на метал на протязі 1921-1927 рр.
“Маршал Ней”, “Маршал Сульт”
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 6.930 тонн, розміри: 108,3х27,6х3 метри, двигуни (потужність): дизелі (1.500 к.с.), швидкість: 6 вузлів, дальність ходу: 1.590 миль (на 6 вузлах), бронювання: пояс, траверси — 102мм, барбет — 203мм, башта — 330мм, рубка — 152мм, палуба — 76мм, озброєння: 1х2 – 381мм/L42 гармат, 2х1 – 120мм/L45 гармат, 2х1 — 40мм/L39 зенітних гармати, екіпаж: 189 чол.
Перші британські монітори, які були озброєні гарматами калібром 381-мм. На честь франко-британського союзу отримали імена уславлених маршалів Наполеона (хоча ті і воювали проти Британії). Парові машини в якості двигунів були замінені на дизелі, але цей крок не виправдав сподівань — швидкість та маневровість кораблів навіть погіршилися.
“Маршал Ней” — потоплений торпедами німецьких гідролітаків-торпедоносців “Гота” WD-14 біля узбережжя Фландрії 9 квітня 1917 р. Став першим бойовим кораблем, який було потоплено новоствореною морською авіацією Німеччини.
“Маршал Сульт” — виключений з бойового складу флоту та роззброєний 1919 р., проте використовувався в якості плавбази до доби Другої світової війни.
“М-15” — “М-23”
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 690 тонн, розміри: 54,6х9,3х2,16 метри, двигуни (потужність): парові машини (720 к.с.), швидкість: 10,5 вузлів, дальність ходу: 1.260 миль (на 4 вузлах), бронювання: башта — 37мм, озброєння: 1х1 – 234мм/L30 гармата, 1х1 – 76мм/L50 гармата, 1х1 — 57мм/L40 гармата, екіпаж: 72 чол.
Малі монітори, розроблені для швидкої побудови в умовах війни. Призначалися для дій в мілинних районах, гирлах та басейнах великих рік. Бронювання не мали (за винятком башти).
В ході бойових дій втрачено 4 одиниці (“М-15”, “М-18”, “М-21”, “М-22”). Решту виключили зі складу флоту, роззброїли та розпродали приватним фірмам на протязі 1919-1921 рр.
“М-24” — “М-29”
(1916 р.)
Водотоннажність (норм.): 660 тонн, розміри: 54х9х2,25 метри, двигуни (потужність): дизелі (600 к.с.), швидкість: 9 вузлів, дальність ходу: 1.380 миль (на 6 вузлах), бронювання: башти — 25мм, озброєння: 2х1 – 152мм/L45 гармати, 1х1 — 57мм/L40 гармата, екіпаж: 69 чол.
Друга серія малих прибережно-річкових моніторів. Замість однієї башти з важкою гарматою отримали 2 башти з гарматами середнього калібру та дизелі в якості двигунів.
В ході бойових дій втрачено 2 одиниці (“М-25”, “М-28”). Решту виключили зі складу флоту, роззброїли та розпродали приватним фірмам на протязі 1919-1921 рр.
«Еребус», «Террор»
(1916 р.)
Водотоннажність (норм.): 8.430 тонн, розміри: 123х27,9х3,6 метри, двигуни (потужність): парові машини (6.000 к.с.), швидкість: 12 вузлів, дальність ходу: 1.980 миль (на 9 вузлах), бронювання: пояс, траверси — 102мм, барбет — 203мм, башта — 330мм, рубка — 152мм, палуба — 76мм, озброєння: 1х2 – 381мм/L42 гармат, 8х1 – 102мм/L45 гармат, 2х1 — 76мм/L45 зенітних гармати, екіпаж: 207 чол.
Найбільші за розмірами та найбільш потужні британські монітори доби Першої світової війни. Мали потужну систему протиторпедного захисту, помітно перевершили попередників в плані швидкості, маневровості та морехідності.
Обидва корабля проходили неодноразову модернізацію на протязі 1920-1930-х рр. та брали участь у Другій світовій війні.
«Глаттон», «Горгон»
(1917 р.)
Водотоннажність (норм.): 5.790 тонн, розміри: 94,5х22,5х5,13 метрів, двигуни (потужність): парові машини (4.050 к.с.), швидкість: 12,5 вузлів, дальність ходу: 2.490 миль (на 10 вузлах), бронювання: пояс — 178мм, траверси — 102мм, барбети, башти ГК — 203мм, барбети, башти СК — 127мм, рубка — 203мм, палуба — 51мм, озброєння: 2х1 – 234мм/L45 гармати, 4х1 – 152мм/L50 гармати, 2х1 — 76мм/L45 зенітних гармати, екіпаж: 306 чол.
Будувалися на замовлення Норвегії як броненосці берегової оборони «Бьоргвін» та «Нідарос», конфісковані Адміралтейством в серпні 1914 р. Але при цьому перед британцями постали дві проблеми. Перша: кораблі були закладені на стапелях тільки в 1913 р., напередодні війни, й їх добудова потребувала багато часу. Друга: кораблі проектувалися під німецькі гармати концерну «Крупп» та їх перепроектування під британські гармати теж затягнуло будівництво. Як наслідок, обоє кораблі були передані до складу флоту тільки 1917 р., вже після Великої битви Північного моря.
Участі в бойових діях кораблі практично не брали. Обоє корабля були повернуті Норвегії 1919 р., після нетривалого, можна сказати — символічного, перебування у складі Королівського флоту.
Канонерські човни:
“Госсамер”, “Сігалл”, “Скіпджек”, “Спенкер”, “Спідвелл”, “Серс”, “Джейсон”, “Леда”, “Нігер”, “Спіді”, “Дріад”, “Хазард”, “Харрієр”, “Хелсіон”, “Хуссар”
(1891-1896 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.050 тонн, розміри: 76,2х9,3х2,7 метри, двигуни (потужність): парові машини (3.540 к.с.), швидкість: 18 вузлів, дальність ходу: 3.000 миль (на 10 вузлах), озброєння: 2х1 – 120мм/L40 гармат, 4х1 — 57мм/L40 гармат, 5х1 – 456мм торпедних апаратів, екіпаж: 120 чол.
Т.зв. “торпедно-канонерські човни”, які призначалися для боротьби з міноносцями противника, але поява есмінців (“винищувачів міноносців”) зробила їх в такій якості непотрібними. Проте надійність канонерок цього типу зробила їх “довгожителями”. Напередодні світової війни були передані з резерву до системі берегової оборони метрополії. З 1915 р. додатково отримали тральне обладнання (торпедні апарати при цьому були демонтовані).
В ході бойових дій загинули 5 одиниць (“Сігалл”, “Джейсон”, “Нігер”, “Спіді”, “Хазард”). Решта канонерок серії виключена зі складу флоту 1918 р., здана на злам 1919-1921 рр.
“Кадмус”, “Кліо”, “Еспайгл”, “Фантом”, “Мерлін”, “Одін”, “Мьютайн”, “Рональдо”, “Росаріо”, “Шируотер”, “Вестал”
(1898-1904 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.080 тонн, розміри: 56,4х9,9х3,6 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.380 к.с.), швидкість: 13,5 вузлів, дальність ходу: 4.320 миль (на 8 вузлах), озброєння: 6х1 – 102мм/L40 гармат, 4х1 — 47мм/L40 гармат, екіпаж: 132 чол.
Т.зв. “колоніальні шлюпи” та останні бойові кораблі Королівського флоту, які мали допоміжне вітрильне оснащення (з метою підвищення автономності). Будувалися з метою їх використання в якості стаціонерів у віддалених колоніальних водах. Всього в серії було 12 кораблів, але 1 (“Кондор”) загинув в наслідок аварії ще до початку світової війни.
В ході бойових дій загинули 2 одиниці (“Кліо” та “Одін”). Інші кораблі серії були виключені зі складу флоту 1918-1919 рр., здані на злам 1920-1922 рр.
“Брембл”, “Брітомартл”, “Дуорф”, “Тістл”
(1899-1901 рр.)
Водотоннажність (норм.): 720 тонн, розміри: 54,9х10,2х2,4 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.290 к.с.), швидкість: 13,5 вузлів, дальність ходу: 2.520 миль (на 9 вузлах), озброєння: 2х1 – 102мм/L40 гармат, 2х1 — 76мм/L40 гармат, екіпаж: 84 чол.
Морехідні канонерки, призначені для колоніальної служби. Будувалися на заміну вітрильно-гвинтовим канонеркам, збудованим в 1870-1880-і рр.
Всі 4 канонерки виключені зі складу флоту 1926 р., здані на злам 1927-1928 рр.
“Кінша”, “Віджеон”, “Муорхен”, “Тіл”, “Вудкок”, “Вудларк”, “Найтінгейл”, “Робін”, “Сендпайпер”, “Снайп”
(1897-1904 рр.)
Водотоннажність (норм.): 240 тонн, розміри: 37,8х7,5х1,2 метри, двигуни (потужність): парові машини (720 к.с.), швидкість: 12 вузлів, дальність ходу: 1.560 миль (на 8 вузлах), озброєння: 2х1 – 57мм/L40 гармат, екіпаж: 48 чол.
Малі пласкодонні канонерки, спеціально збудовані для використання на великих ріках Китаю (насамперед — в басейні р. Янцзи). Будувалися на корабельні в Гонконзі з вузлів та агрегатів, які постачалися з метрополії.
В бойових діях участі практично не брали. Виключені зі складу флоту 1924-1926 рр., продані на злам 1925-1928 рр.
Тип “Інсект” — 12 од.
(“Ефіс”, “Бі”, “Кокчафер”, “Сайкала”, “Крікет”, “Глоуорм”, “Нет”, “Ледібірд”, “Ментіс”, “Мот”, “Скареб”, “Тарантула”)
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 690 тонн, розміри: 72,3х10,8х1,26 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.980 к.с.), швидкість: 14 вузлів, дальність ходу: 2.190 миль (на 9 вузлах), озброєння: 2х1 – 152мм/L45 гармат, 2х1 — 76мм/L40 гармат, екіпаж: 54 чол.
Пласкодонні канонерки, призначені для дій в мілинних районах узбережжя, в гирлах та басейнах великих рік. Будувалися в межах військової “програми перемоги”.
В ході бойових дій втрачено 1 одиницю (“Глоуорм”). Решта залишалася на службі в колоніальних водах до доби Другої світової війни.
Тип “Флай” — 16 од.
(“Блекфлай”, “Баттерфлай”, “Крейнфлай”, “Дрегонфлай”, “Файрфлай”,”Гедфлай”, “Грінфлай”, “Грейфлай”, “Мейфлай”, “Соуфлай”, “Снейкфлай”, “Стоунфлай”, “Кеддісфлай”, “Хоуверфлай”, “Седжфлай”, “Уотерфлай”)
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 105 тонн, розміри: 37,5х6,3х0,6 метри, двигуни (потужність): парові машини (180 к.с.), швидкість: 9,5 вузлів, дальність ходу: 1.230 миль (на 6 вузлах), озброєння: 1х1 – 102мм/L45 гармата, 1х1 — 76мм/L40 гармата, екіпаж: 24 чол.
Річкові канонерки, спеціально спроектовані для дій на Месопотамському фронті (в басейні рр. Тигр та Євфрат). Мали дуже малу осадку та один гвинт, який було сховано в спеціальному тунелі (щоб унеможливити пошкодження гвинта об ґрунт). Будувалися в межах військової “програми перемоги”.
В ході бойових дій було втрачено 1 одиницю (“Блекфлай”) та ще 1 (“Файрфлай”) була захоплена турецькими військами на Євфраті. Решта канонерок була виключена зі складу флоту 1922-1924 рр. та розпродана приватним фірмам для комерційного використання.
Ескортні кораблі:
Тип “Р” — 36 од.
(“Р-1” — “Р-36”)
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 630 тонн, розміри: 74,5х7,2х2,4 метри, двигуни (потужність): турбіни (3.480 к.с.), швидкість: 20 вузлів, дальність ходу: 2.130 миль (на 10 вузлах), озброєння: 2х1 — 76мм/L50 гармати, 1х1 — 47мм/L40 гармата, 2х1 — 356мм торпедних апарати, 12 глибинних бомб, екіпаж: 54 чол.
Патрульні кораблі спеціальної побудови, які призначалися для термінового підсилення патрульних флотилій місцевої оборони та концептуально були близькі до більш ранніх “прибережних есмінців”. Фактично являли собою перші в історії спеціалізовані кораблі протичовнової оборони.
В ході бойових дій було втрачено 3 одиниці (“Р-12”, “Р-13”, “Р-26”). Решту кораблів виключили зі складу флоту 1920-1922 рр., здали на злам 1921-1925 рр.
Тип “Флауер” — 54 од.
(“Екейша”, “Енімоун”, “Астер”, “Блюбелл”, “Дафоділ”, “Магнолія”, “Дейлія”, “Дефні”, “Фоксглоув”, “Холіхок”, “Лілі”, “Меллоу”, “Хонісакл”, “Іріс”, “Джонквілл”, “Лібернум”, “Ларкспур”, “Лейвендер”, “Лейлек”, “Меріголд”, “Маймоуза”, “Прімроуз”, “Санфлауер”, “Вероніка”, “Азалія”, “Бегонія”, “Камелія”, Карнейшн”, “Кліметіс”, “Настертіум”, “Мертл”, “Жесмайн”, “Зінія”, “Нарціссус”, “Піоні”, “Сноудроп”, “Еліссум”, “Емаріліс”, “Аребіс”, “Асфодел”, “Берберіс”, “Баттеркап”, “Кампанула”, “Селендайн”, “Корнфлауер”, “Крокус”, “Сайкламен”, “Дельфініум”, “Дженіста”, “Джентіан”, “Джераніум”, “Гледіолус”, “Прімула”, “Маньйонет”)
(1915-1917 рр.)
Водотоннажність (норм.): 1.230 тонн, розміри: 81х10,2х3,3 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.950 к.с.), швидкість: 16 вузлів, дальність ходу: 4.260 миль (на 10 вузлах), озброєння: 2х1 — 102мм/L45 гармати, 1х1 — 40мм/L39 зенітна гармата, 36 глибинних бомб, екіпаж: 87 чол.
Стандартні, т.зв. “конвойні шлюпи”, призначені для ескортної служби та протичовнової оборони. З метою прискорення будівництва будувалися в корпусах типових торговельних суден. Також могли нести додаткове тральне обладнання. Отримали найменування за назвами квітів через що вся серія отримала назву тип “Flower” (“Квітка”). Всього було замовлено 72 таких корабля, але до кінця бойових дій флот отримав тільки 54 одиниці. Замовлення на решту були анульовані після укладення миру.
В ході бойових дій загинули 11 кораблів (“Астер”, “Еліссум”, “Маньйонет”, “Настертіум”, “Дженіста”, “Прімула”, “Лейвендер”, “Аребіс”, “Бегонія”, “Мертл”, “Джентіан”). З інших 4 одиниці (“Меллоу”, “Джераніум”, “Корнфлауер”, “Лібернум”) передані Австралії 1919 р., 2 одиниці (“Джонквілл”, “Гледіолус”) продані Португалії 1921 р., “Зінія” продана Бельгії, “Асфодел” — Данії 1922 р. Решта шлюпів виключена зі складу флоту та здана на злам на протязі 1930-х рр. Австралійські шлюпи взяли участь у Другій світовій війні.
Мінні загороджувачі:
“Андромаха”, “Аполло”, “Латона”, “Найяд”, “Тетіс”, “Інтрепід”, “Іфігенія”
(1891-1893 рр./1909-1911 рр. — переобладнання в мінні загороджувачі)
Водотоннажність (норм.): 3.690 тонн, розміри: 96х13,2х5,64 метри, двигуни (потужність): парові машини (7.050 к.с.), швидкість: 18,5 вузлів, дальність ходу: 7.350 миль (на 10 вузлах), бронювання: палуба – 37мм (скоси – 51мм), рубка – 76мм, озброєння: 2х1 – 120мм/L40 гармат, 4х1 – 57мм/L40 гармат, 120 мін, екіпаж: 213 чол.
Колишні бронепалубні крейсери 2-го рангу, однотипні з “колоніальними крейсерами” типу “Бриліант”, переобладнані в мінні загороджувачі напередодні Першої світової війни. Через фізичну застарілість та малу швидкість могли використовуватися тільки для оборонних мінних постановок біля своїх берегів.
“Іфігенія” — затонула в наслідок підриву на міні біля Дувру 14 листопада 1915 р.
“Латона” — потоплена торпедами німецького підводного човна “U-54” біля Ярмуту 21 травня 1916 р.
Решта кораблів виключена зі складу флоту 1918 р., розібрані на метал 1919-1921 рр.
“Ебдіел”, “Гебріел”
(1915 р.)
Водотоннажність (норм.): 1.560 тонн, розміри: 99х9,75х3,72 метри, двигуни (потужність): турбіни (36.000 к.с.), швидкість: 34 вузли, дальність ходу: 4.290 миль (на 15 вузлах), озброєння: 2х1 – 102мм/L45 гармат, 78 мін, екіпаж: 84 чол.
Конструктивно являли собою лідери есмінців типу “Лайтфут”, з яких було знято торпедне та (частково) артилерійське озброєння. Замість того було встановлене обладнання для постановки мін. Призначалися для наступальних мінних постановок біля узбережжя противника.
Виключені зі складу флоту 1936 р., розібрані на метал 1937-1938 рр.
Тральники:
Тип “Хант” — 74 од.
(“Блекморвейл”, “Байчестер”, “Бельвуар”, “Котсволд”, “Котесмур”, “Кеттісток”, “Крум”, “Дартмур”, “Гарт”, “Хемблдон”, “Хейтроп”, “Холдернесс”, “Мейнелл”, “Маскеррі”, “Оклі”, “Пітчлі”, “Кьюорн”, “Саутдаун”, “Тедуорт”, “Зетленд”, “Ебердейн”, “Ебінгдон”, “Олбері”, “Елерсфорд”, “Ембелсайд”, “Емершем”, “Еплдор”, “Лімінгтон”, “Бедмінтон”, “Бегшот”, “Барнстепл”, “Суїндон”, “Бенчаурі”, “Блоксхем”, “Бредфілд”, “Бардслем”, “Гул”, “Блекберн”, “Бугл”, “Корлеон”, “Кімберлі”, “Карстерс”, “Кейтерхем”, “Бетл”, “Фермой”, “Форфар”, “Бері”, “Чім”, “Гретна”, “Херроу”, “Хевент”, “Хантлі”, “Інстоу”, “Геддесдон”, “Гейнсборо”, “Нортхолт”, “Клонмел”, “Елджін”, “Шерборн”, “Тайвертон”, “Тонбрідж”, “Трейлі”, “Трінг”, “Труро”, “Аппінгхем”, “Вервуд”, “Вем”, “Уексфорд”,
“Крейгі”, “Дербі”, “Доркінг”, “Дандлек”, “Пінарт”, “Кінросс”)
(1915-1917 рр.)
Водотоннажність (норм.): 750 тонн, розміри: 70,5х8,46х2,19 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.800 к.с.), швидкість: 16 вузлів, дальність ходу: 2.790 миль (на 10 вузлах), озброєння: 1х1 – 76мм/L50 гармата, 1х1 — 57мм/L40 гармата, трали, екіпаж: 72 чол.
Перша велика серія британських тральників спеціальної побудови. Проект розроблено на основі серійних британських рибальських траулерів. Відносилися до т.зв. “ескадреного” типу, тобто були спроможні супроводжувати флот у відкритому морі. Всього було замовлено 114 одиниць, але до кінця війни встигли добудувати 72 одиниці. Замовлення на решту одиниць були анульовані після завершення бойових дій.
В ході бойових дій загинули 5 одиниць (“Блекморвейл”, “Пінарт”, “Кінросс”, “Бенчаурі”, “Інстоу”). Решта тральників була виключена зі складу флоту на протязі 1922-1927 рр., роззброєна та розпродана іноземним урядам та приватним фірмам для комерційного та цивільного використання.
Тип “Ескот” — 32 од.
(“Ескот”, “Етерстоун”, “Чемелсфорд”, “Чепстоун”, “Крокстон”, “Донкастер”, “Еглінтон”, “Епсом”, “Ерідж”, “Гетвік”, “Кемптон”, “Лінгфілд”, “Ладлоу”, “Мелтон”, “Ньюбері”, “Пламптон”, “Понтефракт”, “Челтенхем”, “Гудвуд”, “Хелдон”, “Херст”, “Редкар”, “Сендаун”, “Тотнес”, “Бенберрі”, “Харпенден”, “Хексхем”, “Ленарк”, “Льюїс”, “Шинкліфф”, “Ширлі”, “Ветербі”)
(1915-1916 рр.)
Водотоннажність (норм.): 810 тонн, розміри: 75,3х17,7х2,13 метри, двигуни (потужність): парові машини (1.500 к.с.), швидкість: 14,5 вузлів, дальність ходу: 3.300 миль (на 8 вузлах), озброєння: 2х1 – 57мм/L40 гармат, 2х1 — 40мм/L39 зенітних гармат, трали, екіпаж: 51 чол.
Маневрові прибережні тральники, які використовували досить архаїчний для першої половини ХХ ст. спосіб рухати кораблі — гребні колеса. Це дозволяло їм діяти на мілині та в гирлах великих рік. Проект було створено на основі каботажного пароплаву “Гленн Аск”. За проектом, кораблі мали нести по 2 гідролітака, але на практиці гідролітаків ніколи не мали.
В ході бойових дій було втрачено 5 одиниць (“Ескот”, “Ладлоу”, “Пламптон”, “Кемптон”, “Редкар”). Решту виключили зі складу флоту 1918-1919 рр. та розпродали приватним фірмам для комерційного використання.
Тип “Данс” — 14 од.
(“Котільон”, “Мінует”, “Коверлі”, “Куадрілл”, “Хорнпайп”, “Мазурка”, “Гавотт”, “Сарабанд”, “Пірует”, “Тарантелла”, “Фанданго”, “Морріс Данс”, “Степ Данс”,
“Сворд Данс”)
(1916-1917 рр.)
Водотоннажність (норм.): 300 тонн, розміри: 39,6х8,13х0,96 метри, двигуни (потужність): парові машини (450 к.с.), швидкість: 9,5 вузлів, дальність ходу: 2.280 миль (на 6 вузлах), озброєння: 1х1 – 57мм/L40 гармата, трали, екіпаж: 24 чол.
Малі прибережні тральники з “тунельним” розташуванням гвинтів (аналогічним річковим канонеркам типу “Флай”). Призначалися для дій на мілині, в гирлах та руслах великих рік. Отримали найменування за назвами танців, через що вся серія стала відомою як тип “Dance” (“Танок”).
В ході бойових дій загинули 4 одиниці (“Фанданго”, “Сворд Данс”, “Гавотт”, “Пірует”). Решта тральників була виключена зі складу флоту 1920-1921 рр. та розпродана приватним фірмам для комерційного використання на протязі 1921-1924 рр.
Авіатранспорти:
“Арк Ройял”
(1913 р./1914 р. — переобладнання в авіатранспорт)
Водотоннажність (норм.): 7.080 тонн, розміри: 111,6х15,6х5,64 метри, двигуни (потужність): парові машини (3.000 к.с.), швидкість: 10,5 вузлів, дальність ходу: 9.600 миль (на 6 вузлах), озброєння: 4х1 – 76мм/L40 гармати, 6 гідролітаків, екіпаж: 180 чол.
Перший авіатранспорт Королівського флоту. Переобладнаний з вугільного транспорту, який було збудовано в якості допоміжного судна Royal Navy напередодні Першої світової війни. Став першим кораблем в історії, якій було обладнано всім комплектом устаткування, який в майбутньому став притаманним авіаносцям (ангар, ліфт, прилади для запуску літаків з палуби). Гідролітаки після старту з корабля садилися на воду, колесні літаки — на сухопутні летовища.
Попри відчутні недоліки (низька швидкість, яка унеможливлювала його використання у складі головних сил флоту, жалюгідний запас живучості) виявився довгожителем. Був перенайменований в “Пегасус” 1934 р. (після початку будівництва нового авіаносця під назвою “Арк Ройял”). В якості учбового корабля морської авіації залишався в строю до доби Другої світової війни.
“Кампанія”
(1893 р./1915 р. — переобладнання в авіатранспорт)
Водотоннажність (норм.): 18.120 тонн, розміри: 189,6х19,8х7,92 метри, двигуни (потужність): парові машини (27.960 к.с.), швидкість: 21 вузол, дальність ходу: 10.560 миль (на 12 вузлах), озброєння: 6х1 – 120мм/L45 гармат, 2х1 — 76мм/L45 зенітних гармати, 12 гідролітаків, екіпаж: 600 чол.
Колишній трансатлантичний пасажирський лайнер, мобілізований з початком війни та переобладнаний в авіатранспорт. Рішення про перетворення лайнера в авіатранспорт було прийнято задля того, щоб отримати швидкохідний авіаносний корабель, спроможний супроводжувати Гранд-Фліт у відкритому морі. Виявився найбільшим у своєму класі — як за розмірами, так і за чисельністю бортової авіагрупи.
Потоплений торпедами німецького підводного човна “U-45” під час початкової фази Великої битви Північного моря 14 жовтня 1916 р.
“Енгандайн”, “Бен-Май-Крі”, “Віндекс”, “Рівьєра”, “Емпресс”, “Пегасус”, “Наірана”
(1908-1911 рр./1915-1916 рр. — переобладнання в авіатраспорти)
Водотоннажність (норм.): 3.870 тонн, розміри: 118,2х14,4х4,62 метри, двигуни (потужність): турбіни (14.730 к.с.), швидкість: 24,5 вузлів, дальність ходу: 5.730 миль (на 12 вузлах), озброєння: 4х1 – 76мм/L40 гармати, 2х1 — 40мм/L39 зенітних гармати, 4 гідролітака, екіпаж: 243 чол.
Серія швидкохідних турбінних вантажно-пасажирських суден, які в передвоєнний час призначалися для сполучення між Британією та континентальною Європою. Мобілізовані з початком війни та переобладнані в авіатранспорти. Переобладнання вийшло вдалим: Королівський флот в стислий термін отримав швидкохідні авіаносні кораблі, які були спроможні супроводжувати ескадри важких кораблів у відкритому морі.
“Рівьєра” — затонула в наслідок підриву на міні біля о. Гельголанд 11 серпня 1915 р.
“Бен-Май-Крі” — потоплена артвогнем турецьких берегових гармат біля узбережжя Анатолії 11 січня 1917 р.
Решта кораблів виключена зі складу флоту 1918 р. Після демонтажу авіаційного обладнання повернута цивільним власникам.
ЗВЕДЕНА ВІДОМІСТЬ
корабельного складу та втрат корабельного складу
Royal Navy
доби Великої війни 1914-1917 рр.
| Клас кораблів |
Взяло участь в бойових діях |
Втрачено в бойових діях (% втрат) |
| Лінкори | 35 | 23 (65,7 %) |
| Лінійні крейсери | 12 | 8 (66,7 %) |
| Ескадрені броненосці | 40 | 13 (32,5 %) |
| Броненосні крейсери | 34 | 13 (38,2 %) |
| Легкі крейсери | 119 | 25 (21 %) |
| Лідери та есмінці | 354 | 91 (25,7 %) |
| Міноносці | 63 | 11 (17,5 %) |
| Підводні човни | 186 | 63 (33,9 %) |
| Монітори | 36 | 9 (25 %) |
| Канонерські човни | 68 | 10 (14,7 %) |
| Ескортні кораблі | 90 | 14 (15,6 %) |
| Мінні загороджувачі | 9 | 2 (22,2 %) |
| Тральники | 120 | 14 (11,7 %) |
| Авіатранспорти | 9 | 3 (33,3 %) |
| Всього | 1.181 | 299 (25,3 %) |